Docudays
Bellingcat: Правда в світі постправди
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23 березня
Bellingcat — це група журналістів-розслідувачів, які, сидячи у своїх домівках, змінюють порядок речей у світі. Аудиторія дізналася про громадянську журналістську ініціативу Bellingcat пʼять років тому: проект запустився за два дні до того, як збили малайзійський боїнг МН17 над Донеччиною. А вже в листопаді журналісти випустили розслідування, в якому вказували на причетність російських військових до катастрофи.
Ганс Пул став першим режисером, якого розслідувачі Bellingcat так близько допустили до себе та показали, як вони працюють і де знаходять дані. Учасники проекту живуть у різних країнах: Німеччині, Нідерландах, Фінляндії, США. Фільм розповідає про шістьох із них — Еліота, Хаді, Тіммі, Аріка, Велі-Пека і Крістіана. В організації немає формального лідера, але де-факто головний — Еліот Хіггінс, британський журналіст і блогер. Хіггінс разом з колегами з Bellingcat (у штаті близько десяти людей) фактично змусили світ серйозніше ставитися до даних, наявних у загальному доступі, та до роботи з відкритими джерелами. До Bellingcat вважалося, що розслідуванням гучних злочинів можуть займатися тільки розвідки, використовуючи секретну інформацію. Сидячи в своєму будинку в Лестері, Еліот Хіггінс змусив нервувати медіа, соціальні мережі та уряди різних країн.
Три головних події, на яких ґрунтується фільм: катастрофа МН17 (використовуючи відкриті джерела, вони визначили маршрут пересування зенітно-ракетного комплексу «Бук», вийшли на людину, яка керувала його переміщенням, та викрили брехню Міноборони РФ), громадянська війна в Сирії та загадкове отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля. Особливість цих журналістів у тому, що вони працюють з відкритими джерелами інформації: знімки Google Earth, дані з соціальних мереж та відео з YouTube. В епоху постправди і нескінченних фейкових новин ми все частіше потребуємо неабиякої перевірки фактів.
Через кілька років вплив організації визнали у світі. У 2017 році її журналіст Крістіан Тріберт отримав премію Європейському преси за репортаж про невдалий держпереворот у Туреччині. Їхні методи роботи з даними намагалися перейняти відомі ЗМІ, зокрема й The New York Times.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 24, 25, 30 березня
З моменту появи соціальних мереж, як-от Facebook, YouTube і Twitter, їхні творці запевняли, що хочуть придумати нове суспільство без кордонів — географічних, економічних і соціальних. Вважалося, що чим більше ти спілкуєшся, тим більше ти розумієш. Але популярність соцмереж призвела до того, що за їхньої допомоги люди почали поширювати радикальні погляди й закликати до тероризму.
У Кремнієвій долині розробили низку правил, критеріїв та алгоритмів для визначення того, який контент видалити, а який залишити. Цим займаються модератори, «цифрові сміттярі», або просто чистильники. Поки їхні керівники сидять недалеко від Сан-Франциско, чистильники працюють у столиці Філіппін — Манілі. Десятки тисяч людей видаляють сотні тисяч сумнівних постів і зображень за десятигодинний робочий день.
Фільм розповідає про пʼять «цифрових сміттярів» і про те, як така робота травмує та впливає на життя. Автори розкривають систему взаємин між «сміттярами» та їхніми роботодавцями з Кремнієвої долини.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23, 24, 29 березня
Чи можна запобігти злочину й зупинити вбивцю, вирахувавши його заздалегідь? Можна — завдяки компʼютерній програмі. Вона за допомогою спеціальних алгоритмів аналізує і визначає день злочину та потенційного виконавця. Самі люди перетворилися в цифрових носіїв даних: кожен крок, покупку, розмову, переміщення тепер відстежують. У кожного з нас є свій рейтинг, а у служб безпеки — закриті списки потенційних злочинців. Що як завтра в ньому опиниться хтось із наших близьких або навіть ми самі?
Режисери вирушили в Чикаго, Лондон, Париж, Берлін і Мюнхен, щоб показати, як працюють програми з вистежування потенційних злочинців та якої шкоди вони можуть завдати недоторканності приватного життя. Фільм розповідає про творців цієї технології, про те, чим вони живуть, і кому виявився вигідним їхній винахід.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 25, 26, 29 березня
У Гані є звалище старої електроніки, тут можна знайти сотні тисяч жорстких дисків. Потрібно всього лише підібрати їх та отримати доступ до особистої інформації колишніх власників. Фільм розповідає про трьох ганців, які намагаються стати шахраями в інтернеті.
Молода мама Ама тільки вчиться шахрайства, досвідчений Френсіс стає куратором для всіх інших, а чоловік, який фігурує у фільмі під імʼям Один долар, мріє виїхати в Італію, але поки закохує в себе чоловіків з Європи: вони ведуться на фальшиві знімки та його пронизливий голос. Герої видурюють у європейців тисячі євро, а самі заробляють лише 12 євро на місяць.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23, 25 березня; кінотеатр «Київ», 28 березня
Едвіну та Наомі по двадцять років. За рік, що за ними стежить камера, вони встигають познайомитися, закохатися й розійтися. Режисер Ліна Марія Маннгаймер досить відверто зняла їхні стосунки та думки про труднощі, які бувають тільки в двадцять років. Інтимний та одночасно грубий портрет їхнього життя. Режисерка хотіла відстежити, як міленіали вибудовують свою любов, і тому героїв знайшла через інтернет. Цілий рік вони знімали своє життя та стосунки, себе в мережі й поза нею. Несподівано, але в процесі фільмування герої по-справжньому закохалися один в одного.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23 березня; IZONE, 24 березня; кінотеатр «Київ», 28 березня
Який звʼязок між насильством у сімʼї та катанням на скейті? Три герої — скейтбордисти Зак, Кейр та Бінґ Ліу. Усі вони живуть у штаті Іллінойс, в Рокфорді — місті, яке поринуло в рецесію, занепад і безробіття. У Зака щойно народилася дитина, Кейра взяли на першу роботу, а Бінґ — це і є режисер фільму. Через багато років він вирішує повернутися в Рокфорд, щоб зрозуміти, чому колись так хотів звідси виїхати. Режисер нехтує принципом документалістики про невтручання й сам стає активним учасником подій.
Проект починався як звичайний ролик про скейтбордерів, а переріс у документальний фільм про зламані стосунки з батьками та вітчимами, який спонукає глядача до рефлексії та болючих спогадів про дитинство. Ліу розуміє, що скейтбординг став спробою втекти з дому і знайти нову родину. У 20 років він сам втік до Чикаго, а ті, з ким він колись катався, потрапили до вʼязниці чи померли через передозування.
Він ставив скейтбордистам одні й ті самі питання: «Що таке скейтбординг», «Кого ти любиш більше — маму чи тата», «Хто навчив тебе ненависті». А потім усі ці розмови виливалися в сеанси несподіваної психотерапії. Він усвідомив, що між бажанням кататися на скейті та неблагополуччям у сімʼї значно більше спільного, ніж здається.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Київ», 25 березня; кінотеатр «Дніпро», 29 березня; кінотеатри «Ліра» і «Жовтень», 30 березня
У лютому 2016 режисерка фільму Аліса Коваленко пішла знімати тренування єдиної професійної жіночої футбольної української команди. Тренер відразу запропонувала звернути увагу на дівчину Аліну і сказала, що в неї золоті ноги, але при цьому все її життя — велика особиста катастрофа.
Аліна народилася в бідній сімʼї, її мати та батько з тюремним минулим, а футбол став для дівчини єдиною можливістю вирватися в люди. В Аліни є маленькі брат і сестра, і всі разом вони живуть з бабусею. Дівчина робить успіхи, і зовсім скоро її мають запросити в національну збірну з футболу. Через кілька тижнів після початку зйомок в Аліни помирає мама. Тепер вона сама повинна доглядати дітей і забути про свою зіркову карʼєру, до чого футболістка виявилася абсолютно не готовою.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Київ», 23 березня; кінотеатр «Лейпциг», 29 березня; кінотеатри «Ліра» і «Дніпро», 30 березня
Головний герой — київський художник і музикант Анатолій Бєлов. Він балансує між богемністю, провокаційністю впереміш із активним нічним життям та опікою над своєю маленькою племінницею, у якої погіршується психічне здоровʼя. Фільм про те, як в одній людині уживається бажання епатувати своїм мистецтвом і витівками та необхідність годувати й читати казки на ніч маленькій дівчинці, якій він, власне, замінив батька. Сам головний герой фільму — Анатолій Бєлов — написав, що йому не подобається ані фільм, ані зайва увага, яку він може привернути.
Facebook / ТИ, БЛЯ, РОТА ЗАКРИЙ / SHUT THE FUCK UP
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23 березня
У 15 років тоді ще школяр Сергій Чагаров став активістом. Він вирішив боротися з несправедливістю чиновників і почав відвідувати засідання сільради. Сергій живе в Гатному — селі під Києвом. Чагаров бореться з дерибаном земель і домагається від органів влади розсекречення інформації. На одному з відео 2017 року депутат сільради Гатного Паламарчук погрожував активісту фізичною розправою і застосував до нього фізичну силу. Пости, які Чагаров писав у Facebook, не подобалися багатьом місцевим депутатам. І якщо для громадянського суспільства Сергій став героєм, то серед мешканців свого села чомусь не знайшов розуміння.
Тепер йому погрожують не тільки депутати, але й односельці, закликаючи не лізти у справи дорослих та жити своїм «підлітковим» життям. Чагарова хвилюють як локальні проблеми — доступ до озера в Гатному, так і розкриття масштабних корупційних схем, де фігурують відкати на мільйони гривень. Одного разу в двір Чагарову хтось кинув гранату, а поліція досі не знайшла винних. Фільм розповідає про те, що активістом в Україні бути небезпечно.
Facebook / Колір фасаду: синій / Facade Colour: Blue
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 23 березня
Фільм про боротьбу архітектора знаменитої київської «Тарілки» з місцевими забудовниками. Флоріану Юрʼєву 89 років, у 1978 році він спроектував один з найбільш відомих зразків київського модернізму. В кінці 2017 року на місці цього будинку вирішили побудувати новий торговий центр Ocean Mall, через що будинок з «Тарілкою» вирішили повністю знести. На цій хвилі в місті зʼявився рух громадських активістів #Savekyivmodernism, вони боролися за те, щоб зберегти будівлю, а сам архітектор Юрʼєв навіть розробив альтернативний проект реставрації.
Глядачі побачать, як відбувалася боротьба за архітектурну спадщину, і як 89-річному Флоріану Юрʼєву довелося заново «придумувати» свій проект. Багатьох архітекторів будівель у стилі модернізму вже немає в живих, а Юрʼєв не тільки дожив до моменту, коли його спадщину захотіли знищити, але й сам став частиною кампанії з порятунку своєї культової «Тарілки».
Facebook / Фільм Заповідник Асканія - Film Reserve Askania
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 25, 26, 29 березня
Фільм — своєрідна розповідь про чотирьох людей, яких лякає майбутнє заповідника. Кожен з них вирішив захищати Асканію з особистих причин, але залишитися осторонь вони не змогли. Асканія — найбільший європейський степовий заповідник. Сто років тому, коли його заснували, в регіоні побудували залізницю, телеграф, водопровід, провели телефонний звʼязок та електрику. Тут жили тварини з усього світу, проте останні роки їх стає все менше.
Унікальна екосистема заповідника функціонує досі багато в чому завдяки зусиллям активістів, які й стали героями фільму. За словами його режисера Андрія Литвиненка, «Заповідник «Асканія» — історія про унікальних людей і тварин, які змушені боротися за існування в оазисі посеред напівпустелі, а сама Асканія — своєрідний діамант, який опинився в багні.
Docudays
Де дивитися: кінотеатр «Жовтень», 26, 27, 30 березня
Три волонтери, пʼять років війни. Весь цей час вони возять гуманітарну допомогу солдатам. Цивільним війна набридла, хтось від неї втомився, але вона не закінчилася. Сергій Лисенко і Мирослав Гай — одні з тих, хто досі регулярно їздять на Донбас і не дають забути про те, що відбувається на сході. Наприклад, що солдатам доводиться воювати на танках, які ще недавно були музейними експонатами. Відверті розмови з місцевими, солдатський побут, похорони, дороги і нескінченні обстріли — все це досі відбувається лише за 650 кілометрів від мирної столиці.