Хочу знайти в архіві СБУ справу репресованого родича. Як це зробити?

Автор:
Едуард Андрющенко
Дата:
Хочу знайти в архіві СБУ справу репресованого родича. Як це зробити?

Артем Марков / the Бабель

Понад три роки тому українці отримали доступ до раніше засекречених матеріалів радянських репресивних органів. Тепер кожен охочий може знайти інформацію про своїх рідних, що зазнали репресій, і дізнатися їх долю. Найбільше в країні сховище таких документів — Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). Як туди потрапити, куди звертатися за дозволом, як правильно працювати з документами та нічого не пропустити, theБабелю розказав журналіст та кандидат історичних наук Едуард Андрющенко.

Яку саме інформацію можна знайти?

Насамперед, це відомості про жертв радянської спецслужби, яка на різних етапах називалася НКВС, МДБ і КДБ. Зокрема це кримінальні або архівно-слідчі справи з протоколами допитів, постановами про арешт, судовими вироками. Важливо, щоб людина, інформацію про яку ви шукаєте, на момент арешту мешкала або діяла на території України — інакше відомості про неї зберігаються в іншій пострадянській країні.

Якщо людина не була репресована, але нею цікавилися чекісти («розробляли», стежили, викликали на профілактику), або вона була агентом, теоретично інформація про неї також може бути в архіві. Але значна частина таких матеріалів була знищена, тому не факт, що щось знайдеться.

Є в архіві й особові справи працівників, агентів, інформаторів радянських репресивних органів.

Все, що написано в архівних документах, — правда?

У справах радянських репресивних органів багато фальсифікацій. Зафіксовані в протоколах свідчення часто є неправдивими — їх могли давати під тиском чи тортурами. Треба розуміти, що в документах можна натрапити на якісь неприємні відомості, про які раніше родина не знала.

Чи обов’язково особисто йти в архів?

Ні. Найпростіше — замовити та отримати електронною поштою архівну довідку про певну людину. У ній ви знайдете коротку інформацію про долю особи, що вас цікавить. Також на вашу вимогу працівники архіву можуть надіслати копії окремих документів, які стосуються цієї людини.

Якщо цього недостатньо, треба самому йти в архів та вивчати справу. Звичайно, якщо вона там є.

Лише родичі репресованих можуть отримати доступ до справ?

Ні, за законом таке право мають усі. Тобто ознайомитись із документами ГДА СБУ може будь-хто — журналіст, науковець, звичайна людина, яка цікавиться історією. Бути родичем репресованого для цього необов’язково.

Іноземці та особи без громадянства мають ті ж самі права на доступ до архіву, що й громадяни України. Але їм доведеться розповісти трохи більше про себе, аби отримати перепустку до будівлі СБУ, де знаходиться архів.

Гаразд, з чого почати?

Перший крок — це запит. Ним може бути як звичайний, так і електронний лист. Звичайний лист треба надіслати на поштову адресу ГДА СБУ: 01601, м. Київ 1, вул. Малопідвальна, 16. Електронний — на [email protected], у цьому разі буде достатньо вордівського документа з потрібним текстом.

Що писати в запиті?

Його форма довільна, проте є кілька важливих деталей.

1. Запит має бути на ім'я директора архіву Когута А. А.

2. Вкажіть свої ПІБ, адресу та контакти (номер телефону, e-mail).

3. Напишіть вимогу «Прошу здійснити пошук архівних відомостей стосовно (ПІБ потрібної людини)» та додайте відомості про людину, яку ви шукаєте. Зазначте всі деталі, які можуть полегшити пошук: точну дату та місце народження, місце проживання на момент арешту, злочини, у яких звинувачували, призначене покарання, табір, у якому сиділа особа.

Якщо якісь дані неточні, наприклад — рік арешту лише приблизний, зазначте це. Якщо знаєте імена людей, які також проходили у цій кримінальній справі, теж їх додайте. 

4. Вкажіть, що саме ви хочете від архіву — довідку чи саму справу.

На сайті СБУ можна скачати зразок запиту та використати його як бланк.

За уточненнями можна звернутися до читальної зали за номером 044-25-58-584.

Згідно з законом «Про звернення громадян», запит мають розглянути протягом місяця. Зазвичай відповідь приходить раніше — приблизно за пару тижнів.

Де саме знаходяться документи архіву СБУ?

Основна частина — у Києві. Але чимало справ зберігається в обласних управліннях СБУ. У такому разі доведеться надіслати запит вже в потрібне обласне управління — контакти мають бути в відповіді; також вони є на сайті СБУ. Або у відповіді вам надішлють контакти працівника, який допомагатиме вам, або він сам зв’яжеться з вами за вказаним у запиті номером телефону.

Де я зможу працювати зі справою?

Ознайомитися з документами можна там, де вони зберігаються. Тобто якщо справа лежить, скажімо, в управлінні СБУ Одеської області, імовірно, вам доведеться поїхати саме в Одесу.

Якщо з якихось причин ви не можете поїхати до Києва або однієї з областей, можете спробувати написати заяву на ім’я керівника управління СБУ вашої області з проханням дозволити ознайомитись зі справою в управлінні вашого обласного центру. При цьому треба вказати, у якому регіоні знаходиться справа, а також її номер — він буде зазначений у відповіді на попередній запит. Не виключено, що вам підуть назустріч і надішлють справу до вашої області, щоб ви змогли працювати з документами поруч із домом.

Мені написали (або зателефонували) та повідомили, що справу знайшли. Що робити далі?

Треба визначитися з днем, коли ви хочете прийти до архіву, і попередити про свій візит.

Якщо ви плануєте працювати в Києві. У відповіді на запит ви знайдете ім’я працівника архіву, який буде вас обслуговувати. Зв’яжіться з ним за вказаним робочим номером телефону та повідомте, коли плануєте прийти. На вказаний день для вас замовлять перепустку. Про всяк випадок краще дзвонити заздалегідь — скажімо, за тиждень до бажаної дати. Читальна зала в архіві невелика, і якщо ви записуватиметесь занадто пізно — вже може не лишитися вільних місць. У будь-якому разі телефонувати треба не пізніше, ніж у переддень походу до архіву — інакше не вдасться замовити перепустку. Якщо плануєте прийти до архіву в понеділок — попередити треба не пізніше ніж у п’ятницю. Також уточніть, чи буде готова на запланований день потрібна вам справа.

Якщо ваші плани змінилися, передзвоніть та попередьте, що вас не буде. Також не забудьте повторно замовити перепустку.

Читальна зала ГДА СБУ працює в будні дні з 10 до 17-ї години. Кожен останній робочий день місяця — санітарний.

Якщо ви плануєте працювати в регіонах. Так само попередьте працівника, контакти якого вам надіслали, про свій візит, і узгодьте з ним усі деталі.

Як отримати перепустку та пройти до архіву?

Якщо ви плануєте працювати в Києві. Забирати свою перепустку треба в приймальні СБУ на Малопідвальній, 16, поруч із відомою головною будівлею спецслужби на Володимирській. Зайшовши з вулиці, ліворуч ви побачите віконце, у якому дають перепустки. Якщо воно зачинене, треба натиснути на дзвінок поруч.

Ви передаєте у вікно своє посвідчення особи (паспорт, водійські права) і за кілька хвилин отримуєте його назад разом із перепусткою. Жодних додаткових пояснень — на зразок «Я в архів, у мене там справа» — не треба. Іноді (особливо зранку) біля віконця стоять черги, і чекати доводиться по 20—40 хвилин.

З перепусткою можна йти в сам архів. Це вулиця Золотоворітська, 7, — від приймальні 5 хвилин пішки. На вході треба показати черговому свій паспорт та перепустку, а також підійти до телефона, який стоїть поруч, і викликати супровід (номери написані біля телефона). Згодом вийде працівник архіву, який відведе вас до читальної зали, проінструктує щодо роботи в архіві, попросить заповнити кілька необхідних паперів та видасть замовлені справи.

Якщо ви плануєте приходити в архів кілька днів поспіль, процедуру щоразу треба повторювати. Але вже без дзвінків: достатньо сказати в читальній залі, що будете, наприклад, завтра.

Якщо ви плануєте працювати в регіоні. Аби потрапити до будівлі обласного управління СБУ, теж необхідна перепустка. Як її зробити, підкаже працівник, який має з вами зв’язатися.

Як працювати зі справами?

Справи читають просто в залі. Ви можете відзняти документи власною камерою (будь-якою, хоч телефонною) чи відсканувати компактним сканером (теж своїм) та читати вдома з екрана. Ніяких обмежень щодо кількості знімків немає. Фотографувати зі спалахом заборонено. Усе це можна робити безкоштовно.

Деякі справи архів уже встиг відсканувавати, тому можна попросити скинути документи на флешку. Проте поки що таких одиниць небагато.

Я хочу розповісти про свою сімейну історію в ЗМІ. Чи можна публікувати знімки справи в інтернеті?

Так, ви маєте право поширювати отриману інформацію будь-яким чином.

Це, зокрема, стосується імен, причетних до репресій: слідчих, прокурорів, судей. Якщо доступ до якихось даних обмежено законом, ви їх просто не побачите.

Чи можна забрати вилучені речі рідних, які досі зберігаються в архіві?

Ні, закон цього не дозволяє.

Справу мого родича не знайшли, але я впевнений, що вона має бути. Куди вона могла подітися?

Частину документів архіву КДБ було знищено самими чекістами. Встановити їхню кількість неможливо — номери знищених справ записували в спеціальні журнали обліку, але частини журналів також позбулися. Вважається, що чимало справ перед розпадом СРСР вивезли до Москви. Тамтешні архіви радянських спецслужб для простих громадян недоступні.

Майже всі наявні в архіві СБУ кримінальні справи внесені до картотеки. Тобто якщо знайти кримінальну справу на якусь людину архівістам не вдалося, радше за все у ГДА СБУ її немає. А от серед оперативних справ, навпаки, досі чимало таких, що не були описані та внесені до картотеки. Якщо ви знову відправите до архіву запит на ту саму людину за кілька років — не виключено, що за цей час відомості про неї відшукають, і відповідь буде вже позитивною.

Чи можу я ще щось зробити, щоб відшукати потрібну справу?

Можна спробувати самостійно пошукати згадку про потрібну людину в 16 фонді ГДА СБУ в Києві. У цьому фонді містяться короткі регулярні повідомлення керівництва українського КДБ і структур-попередників «нагору» про все цікаве, що відбувалося в республіці та про що не писали газети (зокрема про затримання та покарання інакодумців). Повідомлення датовані 1931—1991 роками, але більше шансів знайти згадки про події 60—80-х років минулого століття, коли репресії були не такими масовими, як за часів Великого терору 1930-х.

Якщо ви знаєте приблизний час, коли була репресована потрібна вам людина, треба знайти в каталозі в читальній залі потрібні місяці, виписати відповідні номери справ та на архівному комп’ютері переглянути їх у відсканованому вигляді. Знайшовши в повідомленнях знайоме прізвище, ви можете замовити копіювання відповідних сканованих аркушів. Ці повідомлення не такі детальні, як окремі кримінальні справи, але іноді їх цілком достатньо.

Зазвичай, коли потрібну вам інформацію не знайдено, у відповіді на запит є рекомендації щодо пошуку в інших місцях: обласних архівах — іноді з зазначеним номером кримінальної справи, що зберігається там, або в архівах інших силових структур — МВС, прокуратури тощо. Якщо ви вирішили звернутися вже до цих установ, починати доведеться так само з запиту. Але майте на увазі, що на практиці отримати щось в архівах інших «силовиків» значно складніше — зокрема тому, що там працює менше людей.

У майбутньому планується передати розсекречені документи радянських репресивних органів з різних силових структур до архіву Українського інституту національної пам’яті. Це буде цивільна структура з легшим доступом, ніж ГДА СБУ.

Джерела
  • Готувати матеріал допомагали директор ГДА СБУ (2014—2015 роки), начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам'яті Українського інституту національної пам'яті Ігор Кулик та заступник директора ГДА СБУ (2014—2016 роки), керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак.

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо

Член Синоду у Стамбулі: Томос про автокефалію УПЦ приймуть, коли прийде час

Дата: