Емоційне вигоряння — популярний термін, особливо серед топ-менеджерів і «білих комірців». Вони використовують його з приводу і без: коли втомилися, хочуть змінити роботу, не можуть стерпіти колег і не бачать перспектив карʼєрного зростання. Як відрізнити, що з цього просто перевтома та нерви, а що загрожує «спалити» вас зсередини, розбирався кореспондент theБабеля Олександр Міхедов.
Що це таке?
Синдром емоційного вигоряння (СЕВ) можна розпізнати за кількома симптомами:
— емоційна спустошеність і моральна втома,
— наростання байдужості до професійних обовʼязків,
— негатив щодо оточення,
— відчуття професійної неспроможності.
Усе це разом призводить до невротичних розладів.
Класичний приклад емоційного вигоряння — лікар, який ставиться до пацієнта не як до людини, а як до носія хворого органу. Однак СЕВ давно перестав бути «хворобою» медиків і проник практично в усі сфери.
Наприклад, ця проблема добре відома представникам IT-сфери. У липні 2018 року анонімна професійна соцмережа Blind склала рейтинг компаній з найбільшою кількістю «вигорілих» працівників. В опитуванні брали участь більше 11 тисяч осіб з 30 компаній Кремнієвої Долини. Найбільше «вигорілих» співробітників у Credit Karma — 70,73%, Twitch — 68,75%, а також у Nvidia — 65,38%. Найменший рівень стресу в Twitter — 43,90%, PayPal — 41,82%, Netflix — 38,89%.
Як відрізнити емоційне вигоряння від звичайної втоми?
Звичайна втома «лікується» вихідними — більшості людей, зазвичай, вистачає двох днів для цілковитого відновлення. Якщо після тривалої відпустки ви йдете на роботу втомленим і спустошеним — це, скоріш за все, і є емоційне вигоряння.
СЕВ і синдром хронічної втоми — одне й те саме?
Ні, синдром хронічної втоми безпосередньо повʼязаний із фізичним станом. Це розповсюджена проблема серед людей, які змушені багато працювати, мало спати та погано харчуватися. Однак часто хронічна втома і СЕВ «працюють» у парі. Наприклад, медики змушені не лише бачити нескінченні біль і страждання (що спричиняє емоційне виснаження), а ще й працювати в нічні зміни (тобто «вбивати» свій організм цілком конкретними діями).
«Вигоряють» лише керівники, чи посада або рід діяльності не має значення?
За Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-11), емоційне вигоряння слід відносити до явищ, повʼязаних із роботою, проте ця проблема набагато ширша. «Вигоріти» може й домогосподарка — від нескінченної побутової рутини, дружина — від тиску чоловіка (особливо якщо він її утримує), мама маленьких дітей, діти літніх батьків. Тому професійний статус тут ні до чого.
Що з усім цим робити? Як лікуватися?
Для початку все ж таки варто вдатися до класичного способу — взяти тайм-аут у вигляді відпустки. При вигорянні утворюється замкнене коло: нам погано, ми «забиваємо» на все навколо, починаємо погано їсти, порушується сон, рука тягнеться до пляшки або сигарети — і від цього стає ще гірше. Важливо розірвати його.
Необхідно дотримуватися того самого балансу роботи та особистого життя: приходячи додому, перемикатися на відпочинок, а не знову сідати за роботу, проводити час із рідними та близькими, більше спілкуватися з ними. Якщо ви самотні — займатися тим, що насправді приносить задоволення. Це можуть бути не тільки звичні кіно та книги, але й нестандартні захоплення, скажімо, колекціонування метеликів.
Ефективно боротися з вигорянням допомагає медитація. Для цього існують спеціальні програми: Headspace (iOS і Android), Calm (iOS і Android), Buddhify (iOS і Android).
А ось чарівної таблетки від СЕВ, на жаль, не існує. Це приблизно як намагатися збити температуру 37,2° жарознижувальними — неефективно та шкідливо. До медикаментів у подібних станах зазвичай вдаються, коли все більш серйозно — наприклад, якщо вигоряння призвело до глибокої депресії. На перших етапах розладу працює принцип «Допоможи собі сам».
Піти у відпустку я не можу, а звільнятися не хочу. Можна працювати й одночасно лікуватися?
Можна, але це напівзаходи. СЕВ як грип — теоретично можна й далі ходити на роботу, але стан буде тільки погіршуватися й нормально працювати все одно не вдасться. Рано чи пізно доведеться вдатися до «постільного режиму» — відпочинку.
Якщо варіант з відпусткою виключений, можна передати частину повноважень, змінити відділ, попрацювати над підвищенням кваліфікації — інакше кажучи, дати бій рутині. Паралельно можна почати працювати з психотерапевтом або психологом, який допоможе «утриматися на плаву», поки не зʼявиться можливість відпочити.
І скільки сеансів потрібно, щоб вирішити проблему?
Усе залежить від ступеня вигоряння. Якщо він легкий, то циклу з 10 сеансів буде достатньо. Іноді вистачає навіть однієї консультації — людина розуміє, куди рухатися далі, і в змозі побудувати новий формат роботи. А ось задавнена стадія передбачає тривалу роботу.
А якщо не лікуватися, чим це може закінчитися?
Нічим хорошим. За даними наукових досліджень, емоційне вигоряння підвищує ризик атеросклерозу, змінює сприйняття болю і скорочує тривалість життя. У наближеній перспективі воно призводить до нервових зривів — особливо це актуально для топ-менеджерів.
Нещодавня історія з Ілоном Маском, який зізнався, що змушений працювати по 120 годин на тиждень, — доволі наочний приклад вигоряння керівника. Журналіст, який брав інтервʼю, розповів, що під час розмови підприємець «то плакав, то сміявся».
Деякі люди «глушать» свій стан стимуляторами — цигарками чи алкоголем, чим лише погіршують ситуацію. Крім того, існує певний тип «вигоряючих» людей: вони повністю віддаються роботі, емоційно викладаються з приводу та без і просто не вміють відпочивати. Якщо цей підхід не змінити, історія повторюватиметься й на новій роботі. У таких випадках потрібно відразу йти до терапевта і працювати над першопричиною, а не «гасити пожежі».