У Києві відбувся «Марш свободи» за декриміналізацію марихуани. Поліції зʼявилося більше, ніж учасників — репортаж theБабеля

Початок Маршу призначили на 12-ту годину. Однак у цей час на вулиці Михайла Грушевського біля Кабінету Міністрів зібралися лише журналісти та 15—20 учасників, половина з яких допомагала встановити аудіопульт і колонки з мікрофонами. За гранітною огорожею Кабміну і, через дорогу, в Маріїнському парку зібралися 150—200 поліцейських і нацгвардійців. Поруч — кілька автозаків. На огорожі — банер: «Марш Свободи», поруч самотній хлопець з плакатом: «Заборона канабісу — злочин проти свободи».

Ближче до першої години починають збиратися люди, усі вони різного віку — від підлітків до дідуся, який прийшов на акцію з онуком. Дідуся звуть Дмитро.

— Я підтримую Марш, тому що в нашій країні навіть з лікувальною метою заборонено використовувати траву. Однак нам відомо, що канабіс може бути корисним при мігрені.

Деякі учасники прийшли на акцію в костюмах: тут є ведмеді, панда і навіть дівчина з наголовником у формі конопляної «шишки». Біля паркану з нацгвардійцями діти малюють на асфальті кольоровою крейдою. Прес-секретар Маршу бере мікрофон.

— Підходьте ближче, ми починаємо. Ми зібралися тут, тому що влада постійно відкладає важливі рішення та не виконує стратегію щодо наркополітики. А ще ми виступаємо за декриміналізацію статті 309 пункт 1 [Кримінального кодексу України, за яким «придбання або зберігання наркотичних засобів без мети збуту карається обмеженням або позбавленням волі на строк до трьох років]. Тільки минулого року було розглянуто 6 885 справ. Це означає, що майже сім тисяч людей постраждали через те, що зберігали невелику кількість канабісу без мети продати його.

Хлопець із плакатом, на якому зображені кущі конопель, каже:

— Ага, мене за довбаний ковпачок без нічого півдоби у відділку марудили.

Спікер розповідає про медичне використання та запрошує до мікрофона вченого Дмитра Ісаєва:

— Ще 10 років тому ми повинні були почати дослідження канабісу. Йшлося про те, щоб вивчати його властивості на одному рівні з анальгетиками та іншими лікарськими засобами. Але що ж сталося? Минуло стільки років, але нічого не змінилося.

У цей момент частина натовпу біжить через дорогу — до Маріїнського парку. Услід зі штативами та камерами поспішають журналісти та кілька поліцейських. Виявляється, що поліція вирішила провести «поверхневий огляд» хлопця з невеличкої компанії, яка стояла поруч. Хлопець дістав усе, що було в рюкзаку: блокноти, книгу, олівець і корок від вина з невеликим заглибленням.

— Так, що у нас тут? А це що? Корок?

Натовп повертається до сцени. Там один із організаторів Маршу — Тарас Ратушний — розповідає, навіщо було збиратися вже вдруге за рік:

— Ми були тут навесні, і ось знову. Тоді у нас намітилися перші зрушення в цій справі. Ми вимагали навести порядок у законодавстві щодо боротьби з наркозлочинністю. Але всі ці поправки гальмуються десь на рівні Міністерства юстиції через бюрократію.

Навесні учасники Маршу вимагали припинити саджати людей за зберігання без мети збуту та залишити кримінальну відповідальність лише для тих, хто продає.

— Ми бачимо, що вісімдесят відсотків боротьби ведеться не проти тих, хто справді на це заслуговує, а проти тих, хто зберігав трошки канабісу для себе. Щороку кількість вироків за збут скорочується. У минулому році їх було 360 — і це нове дно.

До мітингувальників приєдналися представники праволіберальної політичної сили «Демократична орда», створеної українськими блогерами у квітні цього року.

— Як нам просувати свої рішення? Або захоплювати будівлі — але це не демократичний метод, або йти в політику. Тому «Деморда» і йде в політику. Або ми станемо політиками та призначимо своїх чиновників, або люди при владі нас знову обдурять.

Хлопець ховає плакат і запитує у свого друга:

— Що таке «Деморда»?

— Ну, це коли ти замовляєш повію, куриш при цьому траву, а в кишені в тебе пістолет...

— От добре, за цих я голосую.

Близько другої години в мікрофон кажуть: «А тепер «Деморда» крокує маршем, а всі інші залишаються біля Кабміну. Для всіх — хороша музика». Більшість учасників розходиться.