Президент Петро Порошенко хоче, щоб Верховна Рада затвердила законопроект про реєстрацію агентів впливу держави-агресора. Про це він сказав у щорічному посланні до парламенту.
«В Україні все ще діє мережа російської агентури, яка бере під контроль медіа, плодить «незалежні» громадські організації. Вони незалежні від України, але підконтрольні Кремлю, і роздмухують антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої. Отож, підтримую ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора», — сказав президент.
Саме через це Порошенко й хоче, щоб прийняли закон про агентів впливу, який, за його словами, «жодним чином не вплине ані на громадянське суспільство, ані на мас-медіа, ані на свободу слова».
Хто такі агенти впливу?
Під агентом впливу зазвичай розуміють особу, яка просуває інтереси своєї організації чи держави в інших країнах і організаціях. Цей термін найчастіше використовували за часів Другої світової війни і «холодної війни» між СРСР і США, хоча вживають і досі.
Організації, що зареєстровані в одній країні, але просувають інтереси іншої, частіше називають «іноземними агентами». Закони, що регулюють діяльність таких організацій, прийняті в США і Росії.
Як обмежують цих агентів?
У Росії «іноземними агентами» вважаються некомерційні організації, що займаються політичною діяльністю чи намагаються вплинути на державну політику. До списку іноземних агентів вносять навіть ЗМІ. Вони мають реєструватися в Міністерстві юстиції та зазначати свій статус в усіх публікаціях. Їм заборонено фінансувати передвиборчі кампанії.
В Україні поняття «іноземні агенти» внесли в законодавство 16 січня 2014 року, коли Рада затвердила пакет «диктаторських законів». Тоді до Податкового кодексу ввели поняття громадських обʼєднань, які виконують функції іноземних агентів: отримують кошти з-за кордону та беруть участь у політичній діяльності. Вони мали платити податок на прибуток. Але цю норму незабаром прибрали з законодавства.