Спочатку Nike зіткнулася із звинуваченнями в сексуальних домаганнях. Колишні співробітниці подавали позови до суду під час першої хвилі #MeToo. Після цього компанію залишили 11 топ-менеджерів. Це стало тільки початком кадрових і соціальних змін. Тепер уже 4 жінки судяться з компанією і зовсім не через чіпляння на роботі. Якщо їм вдасться доказати факт дискримінації цілої групи людей, до позова можуть приєднатися ще 500 жінок, пише Bloomberg.
Адвокат Лаура Оуенс каже, що в компанії дискримінують жінок у питанні зарплат. Ця кампанія може стати продовженням #MeToo, тільки в більш широкому сенсі — як спроба покласти край будь-якому виду дискримінації за статевою ознакою. Тому що маленька початкова ставка зарплати у жінок — це окремий вид дискримінації. Адвокат вважає, що це не просто поодинокий випадок, а практика у всій корпорації Nike.
Дискримінація в оплаті праці повʼязана і з сексуальними домаганнями. Учасниця колективного позову проти Goldman Sachs Group Inc Христина Чер-Остер розповідала, що її карʼєра рухнула після домагань. Ще одна жінка, Ліллі Ледберт, зіткнулася з такими ж проблемами в компанії Goodyear Tire & Rubber Co. Грошова дискримінація призводить до знецінення жінки, а значить, до жінки можуть приставати і домагатися на робочому місці.
У Nike наважилися спробувати змінити правила і визнали проблему. Компанія відкрила анонімну гарячу лінію для тих, хто зазнав дискримінації, провела тренінги для 10 000 співробітників і найняла першого менеджера з різноманітності та інклюзії. Але цього виявилося недостатньо. Компанію продовжили звинувачувати у дискримінаційному підході до жінок. І справа стосується не тільки Nike, правозахисниці звинувачують Twitter, Adidas та інші корпорації. У цих компаніях чоловіки одержують більше жінок на однакових посадах, а в керівництві — більше чоловіків. Наприклад, у Nike їх кількість сягає 77%.
Складність боротьби з такою дискримінацією полягає в тому, що потрібно довести утиск прав людей — подати колективний позов. У минулому році жінкам, які судилися з Twitter, відмовили в такому позові. Випадки домагань визнали одиничними, що стосуються конкретних менеджерів, а значить, це не політика всієї компанії.
Тому Nike зважилася на зміни. Керівництво переглянуло зарплату: її підвищили 7400 співробітникам. А ще ввели практику «сліпих резюме», коли кандидат не вказує свою стать. Тоді вище шанси дати чоловікам і жінкам однакову зарплату. Ще один спосіб вирівняти гонорари — законодавчий. В Орегоні, де базується штаб-квартира Nike, платити різну винагороду за однакову роботу — тепер незаконно. У Nike пообіцяли «викорінити цю практику» до кінця наступного року. Але проблема для правозахисників полягає у тому, що зарплати в корпораціях засекречені.
Поки співробітники публічно не заявлять про дискримінацію, неможливо дізнатися, чи піддаються вони їй. Тому й необхідно створювати кампанії схожі на #MeToo, але в різних сферах прав людини. Тільки так вирішується ця проблема. І саме з таким випадком зараз стикнулася Nike.