Не бойове поранення. Дві людини бачили, як отримав травму призер «Ігор нескорених» Олександр Бєлобоков — репортаж theБабеля

Перегляди:
6211
Автор:
Євген Спірін
Дата:
Не бойове поранення. Дві людини бачили, як отримав травму призер «Ігор нескорених» Олександр Бєлобоков — репортаж theБабеля

InvictusGamesTeamUkraine / Flickr

У жовтні почався конфлікт довкола Олександра Бєлобокова, який виступав за українську збірну на «Іграх нескорених» і завоював дві медалі. Обовʼязкова умова для учасників «Ігор» — отримати травму або поранення на службі у зоні бойових дій. Ветеран Єгор Терехов звинуватив Бєлобокова в тому, що він не воював, а отримав травму в побуті. Захищала Бєлобокова волонтер Марія Подибайло. Щоб розібратися в цій історії, кореспондент theБабеля Євген Спірін поїхав в Маріуполь — рідне місто Бєлобокова. Там він поговорив з місцевими спортсменами, волонтерами, ветеранами-добровольцями та знайомими Бєлобокова. Врешті-решт він знайшов двох свідків, які бачили, як Олександр Бєлобоков отримав травму.

25 травня 2014 року спортсмен-пауерліфтер Олександр Бєлобоков відпочивав на пляжі з сімʼєю, пішов купатися, потрапив під гвинт і перерубав обидва передпліччя. Це бачила мешканка Маріуполя Євгенія Кацаран, яка була на пляжі того дня. Євгенія відпочивала разом зі своїм бойфрендом Костянтином Мироненком — той близько товаришував з Бєлобоковим.

Для того, щоб розшукати Євгенію Кацаран та інших свідків цієї історії, кореспондент theБабеля Євген Спірін зʼїздив у Маріуполь і поговорив з двома десятками знайомих Олександра Бєлобокова. Вони обурені тим, що він називає себе ветераном, і кажуть, що Бєлобокова не призивали в армію до початку АТО та він не воював під час АТО. Травма або поранення під час виконання службових обовʼязків у зоні бойових дій — це необхідна умова для участі в «Іграх».

Українська збірна на церемонії закриття «Ігор нескорених» в Сіднеї, 27 жовтня 2018. Олександр Бєлобоков замикає процесію. З прапором — капітан команди, начальник штабу «Української добровольчої армії» Сергій Ільницький.

InvictusGamesTeamUkraine / Flickr

На «Іграх нескорених», які у жовтні пройшли в Сіднеї, Олександр Бєлобоков здобув дві медалі: одне «золото» та одне «срібло». Він виступав у категоріях, що передбачають травму руки, яка призводить до втрати її функцій. Волонтер ГО «Новий Маріуполь» Марія Подибайло наполягає на тому, що Бєлобоков отримав її, виконуючи бойове завдання.

Ось її версія події. На початку травня 2014 року Марія Подибайло познайомилася із Сергієм Ахбашем, якого курировало «відомство з трьох букв» (найімовірніше, мається на увазі Головне управління розвідки, ГУР). У травні центральну частину Маріуполя вже контролювали сепаратисти, з якими новий начальник міліції підписав меморандум про ненапад. «Ми шукали всіх патріотів... — розповідає Марія Подибайло. — На мене вийшов Сергій [Ахбаш], я зрозуміла, що це серйозна людина». За її словами, Ахбаш керував підрозділом, до якого входив Олександр Бєлобоков.

Як розповідає Марія Подибайло, 25 травня 2014 року підрозділ мінував дорогу в районі селища Виноградне (розташоване на узбережжі, на східній околиці Маріуполя). Там Бєлобоков «на першому завданні» підірвався при закладанні міни. Морем його доставили у Виноградне, а звідти — до Міської лікарні N9 (розташована на протилежному кінці міста від Виноградного). Лікарю приймального відділення Бєлобоков сказав, що перерубав передпліччя гвинтом катера. Його прооперував ортопед-травматолог Олександр Савіч.

Марія Подибайло не була присутня при цих подіях, а знає їх зі слів Сергія Ахбаша. За її словами, це вона і товариші по службі Бєлобокова придумали версію прикриття — про побутову травму. «Лікар бачив, яка там травма. Він розумів, що це міна. Але, щоб не видати Олександра, він написав у виписці те, що написав». (Сергій Ахбаш відмовився від коментаря.)

Виписка з історії хвороби Олександра Бєлобокова. Архів Маріупольської міської лікарні N9.

theБабель

Олександр Бєлобоков народився і виріс у Маріуполі, займався пауерліфтингом і торгував спортивним харчуванням. У місті в нього багато знайомих, зокрема й тих, хто воював (і досі воює) в секторі «М» — вони вчилися разом з ним, тренувалися в одному залі, їздили відпочивати. Вони кажуть, що Олександр Бєлобоков не був добровольцем, а травмував передпліччя, коли відпочивав на узбережжі і виштовхував моторний катер з мілини, — так він їм розповідав.

Свідком того, як він отримав травму, була Євгенія Кацаран. Ось що відомо з її слів. 25 травня 2014 року вона разом зі своїм бойфрендом Костянтином Мироненком поїхала відпочивати на «Піщанку» — пляж у західній частині Маріуполя. (Костянтин Мироненко відмовився від коментаря.) Поруч з ними на пляжі відпочивали Бєлобоков з дружиною, дитиною та друзями. Бєлобоков пішов купатися, поруч проходив катер, який тягнув за собою мотопараплан. Мотопараплан почав знижуватися, Бєлобоков підняв руки, і вони потрапили у гвинт мотопараплана. Далі його доставили в Міську лікарню N9 — найближчу до пляжу.

У лікарні Олександр Бєлобоков сказав, що отримав травму в побуті. Перш ніж прооперувати, йому зробили рентген — опис рентгенівських знімків є в медичній карті та виписці Бєлобокова. Якби Бєлобоков отримав мінно-вибухове поранення, то в тілі у нього залишилося б безліч дрібних уламків. Їх би вказали як «сторонні тіла» в діагнозі, історії хвороби й описі знімків. Нічого подібного там немає. Описана звичайна побутова травма — так стверджує травматолог-ортопед, який проаналізував історію хвороби на прохання theБабеля.

Наступного дня після операції Бєлобоков зателефонував своєму другові, пауерліфтеру Олександру Глущенку, який тренувався з ним в одному спортзалі. Він розповів Глущенку, що сталося, і поскаржився на те, що його спортивна карʼєра закінчена. Те ж саме він розповідав трьом знайомим тренерам: Геннадію Воробйову, Олександру Лашину й Артему Удачіну.

Вже 7 червня Бєлобоков пішов з друзями на пікнік. У липні він зробив операцію в Донецьку, а потім їздив туди на перевʼязки. Уже кілька місяців як відбувся «рефендум про самовизначення ДНР», Україна не контролювала Донецьк.

Скріншот із листування Олександра Бєлобокова в «ВКонтакте», липень 2014 року.

theБабель

У те, що Олександр Бєлобоков виконував секретні завдання у травні 2014 року, не вірять ті, хто в 2014 організовував загони самооборони Маріуполя. Вікторія Придущенко в той час очолювала «Маріупольські дружини», у неї збереглися списки добровольців та інформаторів. Бєлобокова в них немає. «Будь-який шерех у місті, все проходило через мене. Я була в штабі [батальйону територіальної оборони] кожен день. Я знала про всіх поранених, але про Бєлобокова не чула».

Воювати в добровольчий загін у 2014 році пішов Руслан «Павук» Пустовойт. Він знайомий з Бєлобоковим більше семи років, вони зросли на сусідніх вулицях. Ні він сам, ні бійці з його загону Бєлобокова на фронті не бачили. «Я був у «Правому Секторі», потім в «Українській добровольчій армії», — розповідає Пустовойт. — Пишуть, що Бєлобоков там служив. Не було його там. Це нісенітниця». Намагаючись перевірити історію про мінно-вибухове поранення, Руслан Пустовойт подзвонив Марії Подибайло. «Марічка мені сказала: не лізь туди. Але конкретних фактів не назвала. Я скажу: ніколи, ні один ГУР, жоден командир, ніхто не дасть людині без спеціальної освіти міну і не накаже їй щось мінувати на виїзді».

Історію Марії Подибайло про мінування спростовує Сергій Іванов — у травні-серпні 2014 він служив начальником штабу 9-го батальйону територіальної оборони, що стояв на блок-постах на східних підступах до Маріуполя. За його словами, у напрямку Виноградного, Широкіно і Новоазовська «не велося жодних робіт по мінуванню або розмінуванню».

У Львові відкрили одразу два памʼятники на честь 100-річчя ЗУНР. Один уже став мемом

Автор:
Ольга Подчекаєва
Дата: