Мешканка Києва сфотографувала дітей, які перебігали дорогу. Наступного дня медіа написали про «суїцидальну гру». Чому їм не варто вірити

Перегляди:
5990
Автор:
Тома Балаєва
Дата:
Мешканка Києва сфотографувала дітей, які перебігали дорогу. Наступного дня медіа написали про «суїцидальну гру». Чому їм не варто вірити

Артем Марков / theБабель

10 лютого українські медіа випустили новини про те, що київські підлітки грають в «Біжи або помри». Першоджерелом був пост киянки Юлії Дмитренко у Facebook: вона сфотографувала трьох дівчаток, які двічі перебігли дорогу на Дарницькій площі, і написала про цей випадок, щоб батьки «пояснили [дітям], що це неправильно». Українські медіа використали її пост, щоб розтиражувати новину про нову «суїцидальну гру». Увечері того ж дня запис про «суїцидальну гру «Біжи або помри» з'явився у Facebook-групі «Типовий Київ» — у нього майже тисяча перепостів та більше двохсот коментарів. Інтерес до гри «Біжи або помри» виник водночас із інтересом до онлайн-гри «Синій кит», пік обговорення цих ігор припав на лютий 2017 року. За словами фахівців, які вивчали цей феномен, проблема підліткового суїциду мало пов'язана з грою, а саму гру «Синій кит» та її складові слід відносити до категорії «міських легенд».

Увечері 9 лютого киянка Юлія Дмитренко опублікувала на своїй сторінці у Facebook короткий пост і кілька фотографій: діти перебігають дорогу (публікація доступна тільки для друзів). Пост почали активно коментувати і шерити. Через три години після публікації один з коментаторів написав, що підлітки грають в «Біжи або помри». Це не дуже популярний коментар, у нього лише три лайки.

  • Наступного дня, 10 лютого, о 10:41 видання «Обозреватель» опублікувало новину «Біжи або помри! У Києві з'явилася нова небезпечна гра для дітей». Вона набрала 58 тисяч переглядів.
  • О 13:52 матеріал «Підлітки почали грати в нову небезпечну гру: «Біжи або помри» з'явився на сайті Politeka.
  • О 14:28 новина вийшла у виданні РБК із заголовком «Кривава популярність: у Києві розповіли про нову суїцидальну гру».
  • Нарешті, о 22:10 новину опублікували у Facebook-групі «Типовий Київ»: «До міста добралася смертельно небезпечна гра для підлітків «Біжи або помри». У публікації — майже тисяча перепостів та більше двохсот коментарів.

Автор вихідного поста Юлія Дмитренко розповіла theБабелю, що побачила дітей на Дарницькій площі — вони перебігали дорогу на найширшій ділянці з пожвавленим рухом, а не там, де пішоходи зазвичай скорочують шлях. «Я зробила пост, щоб батьки або знайомі цих дітей його побачили і пояснили [дітям], що це неправильно». Про існування гри «Біжи або помри» Дмитренко дізналася з коментарів.

В українському розділі Вікіпедії стаття «Біжи або помри» з'явилася в лютому 2017 року. У ній стверджується, що «Біжи або помри» — одне із завдань «координованої суїцидальної гри серед підлітків», з якими працюють у «групах смерті».

Поняття «груп смерті» виникло в рунеті навесні 2016 року після матеріалу Галини Мурсалієвої у «Новій газеті». Автор тексту писала про групи в соцмережах, де дітям дають завдання, останнє з яких — самогубство. Одним з головних візуальних символів спільнот був синій кит. Частина груп називалася так само. Мурсалієва пов'язувала з діяльністю груп 130 самогубств дітей. Одного з адміністраторів групи в Росії визнали винним у «доведенні до самогубства» і засудили до трьох років і чотирьох місяців колонії-поселення.

До лютого 2017 року громадський резонанс навколо гри досяг піку в російськомовному сегменті інтернету. Про неї писали в українських і білоруських медіа. У березні матеріал про гру випустив британський таблоїд The Sun — після цього гру стали обговорювати і в англомовному сегменті.

Деякі з російських ЗМІ засумнівалися в об'єктивності матеріалу «Нової газети». У великому репортажі «Медуза» писала, що проблема підліткового суїциду «існує окремо від ігор і мало з ними пов'язана», а історії про групи смерті «являють собою класичну міську легенду».


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо

Святослав Вакарчук дав велике інтервʼю Соні Кошкіній. Переказуємо в одному абзаці

Перегляди:
4694
Автори:
Катерина Коберник, Сергій Пивоваров
Дата: