У Кембриджі винайшли костюм, який робить людину старою. Науковці вважають, що це допоможе вирішити проблему віку — переказуємо матеріал The New Yorker

Автор:
Тома Балаєва
Дата:

MIT AgeLab

Лабораторія AgeLab у Массачусетському технологічному інституті створила «костюм раптового старіння»: у ньому молода людина почувається так, як літня — складно рухатися, притлумлюються тактильні відчуття, тіло "важчає", прості дії вимагають значних зусиль. Дослідники вважають, що це допоможе зрозуміти, який психологічний дискомфорт відчувають люди похилого віку, щоб розробити для них відповідні продукти та послуги. Текст про лабораторії вийшов у The New Yorker — ось його короткий переказ.

Старіння відбувається двома шляхами. Або повільно й непомітно, або швидко та остаточно. Коли ви старієте повільно — починаєте щось забувати, іноді болить поперек, зʼявляється сиве волосся та зморшки навколо очей. Швидке старіння раптове: ви різко починаєте погано бачити або чути, ламаєте стегно й більше не можете ходити.

Щоб відчути, як це — різко постаріти, можна прийти в лабораторію AgeLab у Массачусетському технологічному інституті в Кембриджі й надягти на себе Agnes (за першими буквами від for Age Gain Now Empathy System — система для переживання прискорення віку). Засновник і директор AgeLab Джозеф Кофлін називає Agnes костюмом «раптового старіння».

Він має кілька складників. Це жовті окуляри — передають відчуття вікового пожовтіння очної лінзи; ремінь безпеки для шиї боксера — імітує зниження рухливості шийного відділу хребта; стрічки навколо ліктів, запʼясть і щиколоток — ускладнюють рух; черевики з пінопластовою тактильної прокладкою — щоб менше відчувати свої кроки; спеціальні рукавички, у яких притлумлюється тактильна гострота, а рухи пальців стають скутими.

Коли одягаєш костюм, спочатку відчуваєш, як тіло трохи важчає, стає складніше рухатися, а відчуття не такі виражені. Зовсім скоро це починає бісити — навіть дрібні завдання стають трудомісткими. Кофлін каже: «Візьми чашку з верхньої полиці», і ви розумієте, що на це потрібно багато сил. Це дратує, а вже через півгодини ви відчуваєте гнів: «Халепа, що не так зі світом?» Так ви усвідомлюєте не тільки фізичні труднощі, які зʼявляються з віком, але і психологічний дискомфорт.

AgeLab розробляє технології, продукти та послуги для постійно зростаючого ринку літніх людей. Самому Кофліну за 50, він схожий на старомодного американського інженера — носить краватку-метелика та важкі окуляри в червоній оправі. Він розмовляє легко та майже афористично. «У минулому столітті ми домоглися найбільшого прориву — у людей зʼявилося 30 додаткових років життя. Але ми не знаємо, що з ними робити! Чому б нам не створити нові технології та ритуали для людей відповідно до їхнього старіння?»

В AgeLab є не тільки костюм «раптового старіння». Тут можна побачити японського роботизованого тюленя Paro. Він видає звуки і рухає головою — це заспокоює людей похилого віку, особливо пацієнтів з хворобою Альцгеймера. Також тут — хмаринки зі словами, які показують різницю у ставленні жінок і чоловіків до пенсії. Жінки частіше використовують слова «свобода», «час», «сімʼя». Чоловіки — «вихід на пенсію», «відпочинок», «хобі».

Бізнес на старінні неможливий — та літнім людям підійдуть продукти для міленіалів

AgeLab виявила, що розробка продуктів і послуг для літніх людей не може стати бізнесом. Вони не хочуть купувати нічого, що нагадує їм про вік. Виходить, що людям краще страждати від старості, ніж визнати, що вони старіють, і страждати менше. Цей парадокс не новий. Heinz ще в 1950-х роках намагалася просувати лінію Senior Foods — фактично, дитячого харчування для літніх людей. Ідея провалилася. Ще була реклама системи персонального реагування на надзвичайні ситуації — пристрій у вигляді підвіски на шию з кнопкою виклику екстрених служб. У рекламі літня жінка кричала: «Я впала і не можу встати!» Кулон не користувався попитом — багато літніх людей воліли залишатися в тяжкому становищі, ніж натиснути на кнопку і визнати, що вони старі.

AgeLab знову відкрив стару істину — психологічний комфорт для нас важливіший за практичність. Дослідники вважають, що ефективніше за все — розробляти продукти, які нагадують товари для міленіалів. Наприклад, слухові апарати, схожі на навушники. Таке зближення понять уже відбувалося в минулому. Кофлін наводить приклад мікрохвильової печі — прилад розробляли не для літніх людей, але він дуже допомагає їм у побуті. Те саме з доставкою їжі.

Кофлін говорить, що люди похилого віку потребують повсякденної допомоги. Але вони не хочуть отримувати її в будинках для літніх. Вони хочуть комфортно старіти в себе вдома, зі своїми дружинами або чоловіками та спогадами. Кофлін вважає, що відповіді на два питання допомагають визначити, чи можливо це в кожному конкретному випадку: «Хто замінить перегорілу лампочку» і «Як ви купите морозиво». Науковець упевнений, що потрібно вирішувати ці проблеми, а не будувати будинки престарілих.

Коли ви знімаєте Agnes — спочатку черевики, потім рукавички, потім ремені — переживаєте цілий спектр відчуттів. Ви знову можете рухатися без зусиль, бути самостійним. Згадуєте, що бути молодим — не означає бути в стані екстазу, це значить просто не докладати додаткових зусиль для звичайних дій. Зняти костюм — як витягти скалку з ноги. Це не щастя у вищому сенсі, а повернення до того, щоб не думати про обмеження свого тіла.