75 років тому союзники відкрили Другий фронт у Нормандії. Операція мало не зірвалася через кросворд у газеті, а Гітлер її просто проспав

Перегляди:
7510
Автор:
Сергій Пивоваров
Дата:

Висадка десантників на узбережжі Нормандії в «День Д». 6 червня 1944 року.

Hulton Archive / Getty Images

Сімдесят пʼять років тому, 6 червня 1944 року, війська союзників висадилися на узбережжі Нормандії у Франції. Це прискорило поразку Німеччини у Другій світовій війні. Початкова фаза операції «Володар» (Overlord) стала найбільшою висадкою морського десанту — у ній брали участь близько трьох мільйонів солдатів з Великої Британії, США та Канади. Шосте червня увійшло в історію як «День Д» — військовий термін для позначення початку операції. До вторгнення готувалися понад рік, керував ним американський генерал Дуайт Ейзенхауер. Союзники запустили масштабну кампанію з дезінформації німців, щоб приховати справжні час і місце висадки. Для цього створили кілька фальшивих армій з картонними літаками та надувними танками. Допоміг союзникам і сприятливий прогноз погоди, коли метеорологи передбачили невелике «вікно» без дощу та шторму. Німецьке командування не очікувало на вторгнення, воно не повірило навіть кодовому повідомленню про початок операції, яке передало радіо ВВС. Гітлер напередодні висадки ліг спати, і його не наважувалися будити до обіду наступного дня. theБабель пригадує неймовірні обставини підготовки та проведення Нормандської операції.

Масштабна дезінформація

Навесні 1943 року англійське й американське командування розробило операцію Fortitude («Стійкість»). Це була масштабна кампанія з дезінформації німців про місце і час висадки, а також про реальну кількість сил союзників.

У Шотландії створили міфічну 4-ту британську армію, яка «готувалася» до нападу на Норвегію. Насправді вона існувала лише в радіоефірі. Німецькі звʼязківці регулярно «перехоплювали» повідомлення про розгортання підрозділів, проблеми холодної погоди, постачання кріплень для лиж, тренування з інструкторами-альпіністами. У результаті до початку літа 1944 року Гітлер відправив до Норвегії 13 додаткових дивізій з Франції.

Найуспішнішим етапом операції Fortitude було те, що німецьке командування вдалося переконати у тому, що висадка відбудеться не в Нормандії, а в районі Па-де-Кале. Саме тут найвужче місце протоки Ла-Манш між Британією та Францією. Тому в районі портового міста Дувр створили ще одну міфічну 1-шу американську групу армій під командуванням генерала Джорджа Паттона, якого німці вважали найкращим командувачем серед керівництва сил союзників. Він регулярно виїжджав на «огляди військ» разом з фотографами, а знімки та звіти про його «інспекції» друкувалися в британських газетах. А в цей час справжній керівник операції з вторгнення — американський генерал Дуайт Ейзенхауер — залишався в тіні. До кампанії з дезінформації залучили й розгалужену мережу подвійних агентів.

Карта Нормандської операції, на якій позначені реальні місця висадки десанту союзників і розташування німецьких військ.

U.S. Army / Wikimedia Commons

Американський історик Стівен Емброз у книзі «День Д» описує, як неіснуюча армія «організовувала фальшиві радіоповідомлення, «погано замасковану» десантну флотилію в портах, поля, заповнені гарматами та танками, зробленими з папʼє-маше і гуми. «Шпигуни» доповідали про активізацію діяльності навколо Дувра, будівництво, залізничні перевезення та переміщення військ. Імпровізований нафтовий причал у Дуврі, споруджений декораторами з кіноіндустрії, діяв на повну силу».

Британський генерал Бернард Монтгомері мав командувати всіма сухопутними силами союзників під час штурму в Нормандії. Незадовго до дня висадки для нього підібрали актора-двійника, якого перевдягли в генеральську форму і відправили в штаб союзників у Північну Африку.

Усе це спрацювало настільки добре, що німці зосередили основні сили в районі французького порту Кале. І перші кілька днів після висадки в Нормандії не направляли туди підкріплення, вважаючи її відволікаючим маневром.

Генерал Монтгомері виступає перед пресою під час вторгнення в Нормандію. 6 червня 1944 року.

Library and Archives Canada

Успішною була й дезінформація противника про чисельність військ. До того часу британці зламали код німецької шифрувальної машини «Енігма». В одному з перехоплених повідомлень Гітлер говорив про 80 дивізій союзників — насправді їх було майже вдвічі менше.

Погана погода

Спочатку операцію з висадки військ союзників планували розпочати 5 червня. Але до цієї дати погода дуже зіпсувалася: сильні дощі та штормовий вітер поставили під загрозу форсування Ла-Маншу та висадку десанту на узбережжі. Поліпшення очікувалося тільки в середині місяця. Увечері 4 червня метеорологи доповіли Ейзенхауеру, що після півночі 5 червня очікується невелике погодне вікно, коли вщухнуть дощ і шторм. У нього було три варіанти: зважитися на операцію в запланований термін, як наполягали генерал Монтгомері та ще кілька командуючих; відкласти висадку на кілька тижнів до сприятливої погоди; покластися на останній прогноз і перенести операцію на 24 години.

Генерал Ейзенхауер спілкується з десантниками напередодні вторгнення в Нормандію. Вечір 5 червня 1944 року.

National Archives and Records Administration

Зрештою Ейзенхауер обрав останній варіант: «Я дійшов до певного переконання, що ми повинні віддати наказ на вторгнення 6 червня. Мені це самому не подобається, але так склалося... Я не бачу іншого можливого рішення». Він розумів, що це дуже ризиковане рішення, тому навіть написав текст звернення на випадок провалу операції, в якому всю відповідальність брав на себе.

Чернетка звернення, написаного генералом Ейзенхауером на випадок провалу операції. Від хвилювання він переплутав місяці і написав «липень» замість «червня». Вечір 5 червня 1944 року.

Dwight D. Eisenhower Library / National Archives and Records Administration

Німецьке командування даних про погодне вікно не мало. Тому там були впевнені, що висадки союзників у найближчі дні чекати не варто. Увечері 4 червня, коли Ейзенхауер вирішив почати операцію 6 числа, командувач німецькою обороною узбережжя генерал Ервін Роммель виїхав до Німеччини на ювілей дружини. Керівництво сухопутних військ скасувало режим підвищеної бойової готовності, запроваджений в середині травня. А військово-морське командування припинило патрулювати Ла-Манш.

Неготовність німців

Про сповільнену реакцію німців на дії союзників у перший день вторгнення ходили легенди. Роммель був у Німеччині, розʼїхалися і більшість воєначальників високого рангу, тому у військах панували плутанина та невизначеність. Як згодом напише заступник начальника штабу Верховного командування Вермахту генерал Вальтер Варлімонт, «5 червня 1944 року німецька верховна ставка не мала жодних даних про те, що вирішальна операція ось-ось почнеться».

Фельдмаршали Герд фон Рундштедт (в центрі) і Ервін Роммель (праворуч) у ставці командування європейської армії Німеччини в Парижі. Грудень 1943 року.

German Federal Archive

Британський історик Макс Гастінгс описує, що відбувалося в розташуванні німецьких військ в укріпрайоні «Атлантичний вал» напередодні висадки союзників. «Опівдні 5 червня капрал Вернер Кортенхаус, радист з танкового полку дивізії, повіз білизну свого екіпажу місцевій селянці, яка прала їм вже багато тижнів. Сержант Гейнц Нікман з парашутної дивізії Люфтваффе, розквартированої за Неверсом, пішов з бази, щоб увечері відпочити в місцевому солдатському клубі-їдальні. Полковник Кауфман з навчальної танкової дивізії святкував медовий місяць у Штутгарті. Капітан Вагеман з 21-ї танкової дивізії був черговим офіцером у штабі за відсутності старшого офіцера штабу, який перебував у Парижі, а командир дивізії проводив особистий час, як вважали, з коханкою. Зепп Дітріх, командир 1-го танкового корпусу СС, перебував у Брюсселі. А командувач 7-ю німецькою армією Долман разом з більшістю своїх старших офіцерів були на військових іграх в Ренні». Коли вранці 6 червня командир 91-ї німецької дивізії генерал-лейтенант Вільгельм Фалей повертався до свого штабу після цих ігор, він натрапив на британських десантників і був убитий.

Німецькі солдати здаються в полон через кілька днів після вторгнення союзників у Нормандії. 9 червня 1944 року.

U.S. Army / The LIFE Picture Collection / Getty Images

Увечері 5 червня Гітлер ліг спати у своїй резиденції в Берхтесгадені, наказавши адъютантам не будити його за жодних обставин. Прокинувся він тільки пообіді наступного дня. Увесь цей час німецькі генерали чекали на його наказ, аби відправити підкріплення в Нормандію. Однак Гітлер ще кілька днів не міг повірити, що операція в Нормандії не є відволікаючим маневром. Основні сили німецької армії продовжували чекати на висадку союзників у Кале.

Послання Верлена

Пʼятого червня 1944 року о 21:15 за лондонським часом у радіоефірі ВВС пролунали перші рядки вірша «Осіння пісня» Поля Верлена: «Неголосні млосні пісні струн осінніх \ Серце мені топлять в журбі, в голосіннях». Це був умовний сигнал для бійців французького Опору про початок вторгнення союзних військ.

На той час німці вже знали цей код. І, перехопивши повідомлення, радисти миттєво доповіли про нього у штаб командувача німецькими військами в Європі генерала Герда фон Рундштедта. Протягом усього травня британське радіо передавало багато хибної інформації, і щоразу війська противника піднімалися по тривозі. Тепер у штабі доповідь радистів не сприйняли всерйоз, а один з офіцерів заявив, що «нерозумно було б сподіватися на те, що союзники заздалегідь сповістять про вторгнення через ВВС».

Ведучі радіоефіру ВВС у Лондоні. Березень 1944 року.

KEYSTONE-FRANCE / Gamma-Rapho via Getty Images

Тож коли до штабу фон Рундштедта зателефонував офіцер розташованої в Нормандії 7-ї армії, йому сказали, що піднімати війська по тривозі не потрібно. І обмежилися попередженням, що умовний сигнал, переданий радіостанцією ВВС, «може означати лише повсюдний спалах актів терору та диверсій».

Збіги та випадковості

Операцію з висадки військ союзників у Нормандії розробляли понад рік в умовах найсуворішої таємниці. Генерал Ейзенхауер розжалував і відправив додому двох високопоставлених офіцерів «через зайву балакучість» у барах. Командування заборонило всі поїздки в регіон Англії, де перебували війська, які готувалися до вторгнення. Попри всі застережні заходи, час від часу траплялися випадкові витоки секретної інформації.

Ще на початковій стадії розробки операції копію планів раптовим поривом вітру винесло у відкрите вікно штабу в Лондоні. Їх повернув військовим випадковий перехожий. Він пояснив, що не зміг їх прочитати через поганий зір. Пізніше один з військових помилково відправив сестрі в Чикаго замість листа секретні документи, що стосувалися операції.

Карта частини Західної Європи у штабі союзників у Лондоні під час планування операції з висадки військ у Нормандії. 1943—1944 роки.

Bibliotheque municipal de Cherbourg-Octeville / PhotosNormandie / Flickr

Але найнеймовірнішою була історія з кросвордами у британській газеті The Daily Telegraph. Перед самим початком висадки британська розвідка виявила в кросвордах видання кодові слова: «Юта» і «Омаха» — місця висадки на узбережжі; «Нептун» — назва морської частини операції; «Володар» (Overlord) — кодова назва всієї Нормандської операції. Терміново розшукали упорядника кросвордів, ним виявився звичайний шкільний вчитель з англійської провінції Леонард Доу. Його допитували кілька днів. Як потім згадував Доу, «мене буквально вивернули навиворіт». Але він пояснив підбір слів для своїх кросвордів звичайним збігом. У підсумку розвідка не виявила жодних звʼязків Доу з німцями. Його відпустили, розслідування засекретили, а операцію вирішили не відкладати.

Джерела:

1. Ambrose S. E. D-Day June 6, 1944: The Climactic Battle of World War. New York: Simon and Schuster, 1994.

2. Ambrose S. E. Eisenhower: Soldier and President. New York: Simon & Schuster, 1990.

3. Hastings M. Overlord. D-Day and the Battle for Normandy. London: Michael Joseph, 1984.

4. Eisenhower Dwight D. At Ease: Stories I Tell to Friends. Garden City, New York: Doubleday, 1967.

5. Eisenhower Dwight D. Crusade in Europe. Garden City, New York: Doubleday, 1948.

6. Haffner Sebastian. The Meaning of Hitler. Translated by E. Osers. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1979.

7. Montgomery Bernard Law. Memoirs. Cleveland: World, 1958.

8. Rommel Erwin. The Rommel Papers. Edited by B.H. Liddell Hart. New York: Harcourt, Brace, 1953.

9. Patton George. War as I knew. USA: Bantam Book, 1975.

10. Bliven Bruce, Jr. The Story of D-Day. New York: Random House, 1956.


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо