Тимошенко не раз намагалася відновити свою партію. На парламентських виборах 2014 року в першу десятку списку «Батьківщини» потрапили одразу кілька молодих політиків. Відомий активіст Ігор Луценко був третім, юристка і правозахисниця Альона Шкрум — пʼятою, економіст Вадим Івченко — шостим, один з організаторів мітингів «Донецьк — це Україна», який співпрацював з The Washington Post, Олексій Рябчин — девʼятим, ексголова «Молодого Народного Руху» Іван Крулько — 12. У нинішньому списку всі вони, крім Крулька, в Раду ризикують не потрапити. За даними останнього соцопитування групи «Рейтинг», у «Батьківщини» 7,5 відсотка голосів тих, хто визначилися з вибором і готові голосувати. Це приблизно 20 мандатів. На 22-му місці у списку Шкрум, інші — нижче. Луценко до списку взагалі не потрапив.
Заміну молоді на давніх соратників Тимошенко, за словами чинного депутата «Батьківщини», напередодні зʼїзду намагалася пояснити молодим однопартійцям тим, що в партії складна фінансова ситуація, «люди» вклали багато коштів і зусиль — їм потрібна сатисфакція. За словами ще одного джерела theБабеля, «люди», про яких говорила Тимошенко, — це керівники обласних партійних організацій. Вони, за умови анонімності кажуть джерела в партії, вимагали включити їх до прохідної частини, а в разі відмови погрожували зірвати зʼїзд партії 10 червня.
Йдеться про голів трьох облорганізацій партії: Київської — Костянтина Бондарєва (14 місце в списку), Львівської — Михайла Цимбалюка (15 місце) і Харківської — Віталія Данилова (16 місце). З останнім theБабелю звʼязатися не вдалося. Бондарєв і Цимбалюк запевнили, що жодних ультиматумів не висували.
«Таке рішення ухвалили на засіданні політради. Вирішили, що керівники обласних організацій — ближче до народу і можуть більше зробити в парламенті», — пояснює Цимбалюк. Далі в коментарях він плутається. Спершу каже, що така розстановка кандидатів у списку — ідея керівників політради й обласних парторганізацій, і Тимошенко її «демократично підтримала». Пізніше, що все ініціювала сама Тимошенко, і її бачення схвалили.
Бондарєв, який очолює Київську обласну організацію з 2010 року, розповідає, що в партії існує домовленість про карʼєрне зростання та система рейтингової оцінки. Рейтинг кандидатів у депутати залежить, зокрема, від результатів Тимошенко на останніх президентських виборах і результату партії на виборах в обʼєднані територіальні громади. Тобто чим вищі результати область дала партії, тим більше шансів у голови обласного осередку потрапити до Ради. Те, що цією системою користувалися і цього разу, підтверджує й Анжеліка Лабунська — голова Житомирської обласної організації з 2015 року (13 місце).
Вадим Івченко, який на минулих виборах був шостим, а тепер 24-й, у коментарі theБабелю підтвердив, що Тимошенко справді пояснювала необхідність включити обласних лідерів в список як подяку за роботу в президентській кампанії. І в цьому Івченко з нею згоден. «Депутати — просто спікери й агітатори. Усю роботу здійснювали обласні організації», — каже він. За його словами, якщо в 2012 році офіційний курс партії був «Дорогу молодим», то тепер прагматично оцінили ефективність кандидатів у депутати.
Непрохідна молодь на цей підхід публічно та в особистих бесідах не скаржиться. «Із таким сплавом молодості та досвіду в команді 12—13 відсотків підтримки отримати цілком реально», — прогнозує депутат Рябчин. Колишній член першої десятки зараз на 32 місці. Шансів залишитися в Раді у нього немає.