09:00. Чистилів
За три години автобус доїжджає з Луцька до Тернополя. Команда заїжджає на заправку — перекусити хот-догами і випити кави. Підібравши по дорозі місцевих мажоритарників, усі вирушають у село Чистилів, на «Західноукраїнську книжкову фабрику» — агітувати її працівників.
Фабрика розташована між двома корівниками, у повітрі пахне свіжим гноєм. Біля входу в цех стоїть директор підприємства Артур Карпюк. Він зустрічає київських гостей і розповідає про фабрику. На очах у кандидатів друкуються листівки «Слуги».
У тернопільських округах балотуються пʼятеро мажоритарників. Підприємець Ігор Сопель, атошник і підприємець Андрій Богданець, Ігор Васильєв з «Автомайдану», член Ради підприємців при Кабміні Володимир Гевко та Володимир Киселевич, заступник голови Колодненської територіальної громади, куди входять кілька десятків сіл Тернопільської області. Галина Янченко відводить мажоритарників убік і пояснює, як спілкуватися з працівниками заводу під час агітації:
— Дивіться, основна позиція така: у партії зростають підтримка, довіра та рейтинг. Верховна Рада — прогульники і саботажники. Ми ведемо кампанію на позитиві. Заробітчани — теж наші люди. Наша мета — обʼєднання.
Працівники фабрики мляво стікаються до кандидатів і вишиковуються півколом. Директор фабрики Карпюк представляє гостей і звертається до місцевих:
— Розкажіть про все, що наболіло. Перед вами нові люди, перед вами прості люди.
Кандидати по черзі розповідають про Зеленського, його проєкти, депутатську недоторканність, реформу поліції. Діалог іде мляво, сперечатися і говорити особливо немає про що. Тільки один хлопець іронізує вголос:
— Жити по-новому? Ми вже жили. Знову?
Пора їхати на пивзавод у селі Микулинці. В автобусі Денис Монастирський, який іде за списком, розглядає листівки кандидатів. На другій сторінці він знаходить чотири помилки. Назву партії українською написано з нулем у кінці: «Слуга народу0».
— Зараз у соцмережах розженуть, і це стане мемом. Скажуть, мови не знають, а питання мови тут важливе.
Він телефонує директорові друкарні, той пояснює: «Який макет отримав, такий і друкую». Монастирський зітхає.
11:00. Село Микулинці
Делегація повним складом заїжджає на пивзавод. Гостей зустрічає син власника і нинішній директор заводу Володимир Троян. У внутрішньому дворі стоїть стійка з трьома кранами: «Лимонад», «Квас» і «Медове». Усіх розподіляють на дві групи, видають одноразові халати та ведуть на екскурсію заводом. Майже півтори години гості ходять цехами. Там спекотно, на вулиці — теж. Списочник Святослав Юраш ховається у затінку.
— Здається, я вже можу отримати кандидата наук із пивної справи.
Пресслужба партії «Слуга народу»
У кінці екскурсії обидві групи повертаються у внутрішній двір пивзаводу. Тут стоять кілька пивних наметів, звукова апаратура та мікрофони. Як і раніше, виступ починає Галина Янченко, але не з історії про чотири відсотки: вона хвалить підприємство і передає слово списочнику Марʼяну Заблоцькому.
— Спасибі, мене звуть Марʼян, я у списку партії. Очолюю «Аграрну асоціацію». Якщо у вас є Facebook, ви там можете знайти «Клуб любителів пива». Я його заснував і дуже люблю пиво.
До мікрофона виходить мажоритарник «Слуги» в цьому окрузі Ігор Сопель. Він розповідає, де народився, та про свою віру в команду президента.
— Ми всі отримали унікальний шанс. Ми повинні обрати нових депутатів, щоб жити стало краще, комфортніше й успішніше. Чого вам всім і бажаю. Спасибі! — говорить він. Люди невдоволено гудуть.
— Бажаю, не бажаю, — кричить один із працівників. — Ти говори конкретно: у яких сферах, як і що збираєшся робити? А то «бажаю».
— По-перше, ми хочемо зняти депутатську недоторканність, — кандидат мнеться. — У нас мало часу, давайте я до вас приїду особисто та розповім. Просто на завод.
— Конкретніше розповідай! — кричать з натовпу.
Мікрофон бере Денис Монастирський і розповідає про реформу правоохоронної системи. Робітники все одно незадоволені та вимагають конкретики:
— Що ви будете робити, ну? В економіці, з корупцією, з податками? Давайте про нашу українську армію. Про кандидатів [у депутати], а то скоро Януковича зареєструють!
Пресслужба партії «Слуга народу»
Ситуацію намагається врятувати Галина Янченко. Вона називає три найбільш важливих для Зеленського теми: корупція, війна на Донбасі та фейкові новини.
— Важливо, щоб людям не брехали через телеканали. Те, що ви говорите [про Януковича], — це повний фейк. ЦВК не може більше нікого зареєструвати. Якщо вам у вуха хтось вкладає таку брехню, не вірте їм.
Після цього вона переходить до своєї головної теми — депутатів-прогульників і кнопкодавів.
— Пропонується три ініціативи: відповідальність за кнопкодавство, можливість відкликати депутата та зняття недоторканності.
Люди в натовпі гудуть, мажоритарник сховався. Андрій, який допомагає начальнику штабу організувати тур, пʼє квас у затінку та розмірковує:
— Важко хлопцям буде. Народ хоче крові, він її не отримав у 2014-му, не було відчуття справедливості. Якщо б сюди приїхав чинний депутат, його б узагалі розірвали на шматки.
15:00. Тернопіль
Назад до Тернополя їхати майже годину. На третю добу команда помітно втомилася. Святослав Юраш намагається завʼязати розмову з товаришами:
— А Юхим Звягільський знову перше засідання [парламенту] буде відкривати? От нарешті з ним познайомлюсь.
— Так він не балотується.
— Як? Пішла епоха.
Монастирський відриває погляд від телефона:
— Свят, у тебе буде шанс: тобі двадцять три, можеш спробувати потрапити в Раду більше разів, ніж Звягільський.
У невеликому конференц-залі в Тернопілі лише 20 людей: журналісти, троє представників БДІПЛ і вільні слухачі. За столом, на фоні банера фірмового зеленого кольору, сидять пʼятеро кандидатів-списочників. Починає за традицією Галина Янченко. Вона вкотре повторює те, про що говорила останні три доби: про чотири відсотки, високу довіру до Зеленського, необхідність створити велику фракцію в Раді. Потім представляє мажоритарників від Західної України: Ігоря Сопеля, Андрія Богданця, Володимира Гевка, Володимира Киселевича й Ігоря Васильєва.
Пресслужба партії «Слуга народу»
Переходять до питань із залу. Слово просить літній чоловік. Поки виступала Янченко, він щось писав кульковою ручкою в пошарпаному записнику.
— Мене звуть Анатолій Пасько. По-перше, немає Західної України, є захід України. По-друге, Игорь, а не Ігор, поважайте новий закон про мову. По-третє, серед вас самі борці з корупцією та політологи, жодного економіста я не побачив.
— Ну ось же — Марʼян Заблоцький, він зараз вам розповість.
— Я й сам розповім, я — член-кореспондент Академії будівництва і підприємець, можу допомогти.
Кандидати-мажоритарники мовчки стоять у кінці залу. Ідуть представники БДІПЛ. Монастирський сперечається з кимось про поліграф і необхідність перевіряти всіх поспіль на детекторі брехні.
Після пресконференції кандидати йдуть у центр міста, щоб агітувати перехожих голосувати за мажоритарників. На вулицях повно людей: хто їсть морозиво, хто одружується. Кандидати підходять до людей і запитують, за кого вони голосуватимуть.
— Ми не будемо голосувати!
— Ми не визначилися.
— Не знаємо, голосували за Зеленського, тепер, напевно, за «Слугу».
На вулиці стоїть вантажівка, біля неї двоє чоловіків. Янченко запитує, за кого вони.
— Я не знаю, не визначився. Одні козли навколо, а хочеться змін.
— Тоді голосуйте за нашого Богданця! — каже Янченко. Групу «Слуг народу» наздоганяє радісний Мокан.
— Як же ж добре, пʼять хвилин часу — а вже два голоси!
Кандидати виходять на центральну площу Тернополя: тут стоїть памʼятник Степану Бандері, навпроти обласна адміністрація, ліворуч головне управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, поруч величезний рекламний білборд: «Лікуємо від геморою».
Пресслужба партії «Слуга народу»
Як представники «Слуги народу» повинні відповідати на питання про Медведчука, Бандеру та генпрокурора Луценка
Четвертого липня Галина Янченко інструктувала актив партії в тернопільському штабі «Слуги народу».
Чи варто вступати у прямі дебати з опонентами? Усе залежить від обставин, але швидше ні, ніж так. Опонент виграє від дебатів більше. Він найме трьох бабусь, які будуть перебивати та питати: «А що там [голова Офісу президента Андрій] Богдан? А як же українська мова?» Сперечатися з такими немає сенсу.
Чому не сидять корупціонери? Адже Зеленський обіцяв саджати. Ув'язнює не президент, тому що тоді це політична розправа, увʼязнює суд. Ніхто не сидить, тому що суди погано реформував Петро Порошенко. Він же призначив генерального прокурора без [профільної] освіти [Юрія Луценка], який нікого не хоче саджати. Порошенко побудував телефонне право, без якого нічого не працює. Зеленський бореться з цією системою.
Чому Луценко — досі генеральний прокурор? Тому що Рада саботує всі звернення Зеленського, займається прогулами та кнопкодавством. Рада не працює, а Зеленський працює. Він уже пропонував звільнити Луценка.
Чому при Зеленському почався реванш проросійських сил? Реванш — це проблема системи Порошенка. Регіонали повертаються, тому що за Порошенка їх не посадили у в'язницю. Добре парирувати такою відповіддю: «Регіонали повертаються? Добре, можливо, їм принципово сидіти в тюрмі при Зеленському».
Чому повернули колишні назви проспектам Бандери та Шухевича в Києві? Питання легко збивається апеляцією до судової реформи: Порошенко її провалив, суди повертають старі назви та випускають на волю тих, хто має сидіти. Зеленський реформуватиме суди.
Чому Порошенко виступає з заявами після резонансних подій (наприклад, після перейменування проспектів), а Зеленський весь час мовчить? Це комплексна проблема. Йдеться не лише про суди, але й про прокуратуру, правоохоронні органи та багато чого іншого.
Чи буде «Слуга народу» об'єднуватися з партією Віктора Медведчука? Не відповідайте прямо. Кажіть, що це рівняння з чотирма невідомими. Відповідь слід розділити на частини: спочатку нехай пройдуть вибори і народ сам вирішить, хто пройде до Ради. Завжди кажіть, що ми увійдемо до коаліції тільки з новими. Не кажіть назв. Ідеально говорити так: Медведчук — точно ні.
17:00. Збір активу
У будівлі на вулиці Чорновола — штаб партії «Слуга народу». Тут, у внутрішньому дворі, сьогодні списочники зустрічаються з активом партії та мажоритарниками. У дворику стоять стільці, колонки, стіл і кавоварка. Ходять люди в білих майках з написом «Зе! Депутат —слуга народу», на стіні великі плакати «ЗЕ», їх видно з вулиці, навіть якщо не заходити у двір. Янченко дякує команді за підтримку мажоритарників:
— Ми змогли переломити «чорних» політтехнологів. Вони розподіляють людей на сорти за мовою, вірою — ось їхні методи. У нас залишилося два тижні, якщо ми покажемо низький результат, доведеться робити коаліцію не з однією фракцією, а з двома. Цього не хочеться, тому що це завжди компроміси.
Волонтерам пояснюють, які методи агітації працюють: просування в соціальних мережах, газети для сіл і селищ та особисті зустрічі — не менше ніж пʼять на день. Їм радять, як відповідати на незручні питання. Найчастіше активісти скаржаться, що їх запитують про можливий союз «Слуги» з партією Віктора Медведчука в парламенті. Янченко пояснює, що від таких питань краще ухилятися.
Один із волонтерів скаржиться на чат-бот «Слуги» у Telegram: бесіди з ним не вдаються, а у штабі безпосередньо розмовляти не хочуть і відправляють назад у чат-бот. Волонтери запитують про свої карʼєрні перспективи після парламентських виборів і чи є життя поза просуванням мажоритарників.
— Використовуйте соцмережі. Ось у вас є ваші гарні футболки — викладайте фотографії в них, — каже Янченко.
Мажоритарник Андрій Богданець переживає, що в нього немає даних соцопитувань у Тернопільській області — він не знає, на якому він місці. У центральному штабі теж не знають і грошей на опитування не дають. Списочник Степан Мокан пояснює чому:
— Зараз ціна — шість із половиною баксів за респондента, треба дві тисячі респондентів, штаб вам таких грошей не дасть. Поки соціологію проведуть, поки все порахують, а тут усього два тижні залишилося до виборів. Навіть із результатами ви тактику поміняти не встигнете.
Богданець погоджується йти наосліп і далі. Усім, окрім мажоритарників, дякують і просять відійти від столу — буде розмова тільки для кандидатів. Волонтери йдуть до кавоварки обговорювати план роботи на два тижні.
— Так, у них там усе серйозно і простіше, не те що у нас тут, — каже один із працівників місцевого штабу.
За півгодини списочники Юраш і Янченко їдуть на ефір місцевого телеканалу. Волонтери продовжують тусуватися у дворику штабу, вмикають музику. Уся пʼятірка кандидатів-списочників сьогодні ж після ефіру виїжджає в Київ. Через кілька днів розпочнеться наступний тур — Чернівці та Івано-Франківськ.
Біля входу у двір стоїть чоловік років пʼятдесяти. Хлопець у майці «Слуги народу» дає йому агітаційну газету партії. У чоловіка в руках пляшка зубровки, літрова пляшка кока-коли та два яблука. Він комусь телефонує:
— Ну ти де? Я де? У гнізді! Тут, де ці збираються, «ЗЕ» на стіні написано. Приїжджай, підемо в парк, по-старому, на газетці розстелимося, випʼємо.
Пресслужба партії «Слуга народу»