Як зробити телеканали прибутковими, Віктора Медведчука безпечним і майже не порушити закон — рецепти політичного радника влади Микити Потураєва

Перегляди:
6764
Автор:
Марія Ульяновська
Дата:
Як зробити телеканали прибутковими, Віктора Медведчука безпечним і майже не порушити закон — рецепти політичного радника влади Микити Потураєва

Євген Карєв / theБабель

Політтехнологу та медіа-експерту Микиті Потураєву 48 років. Наприкінці 90-х він працював у передвиборчому штабі президента Леоніда Кучми, пізніше — в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення та консультував партію УКРОП. У нинішній владі в Потураєва хороші звʼязки: у команду тоді ще кандидата в президенти Володимира Зеленського його покликав нинішній глава Офісу президента Андрій Богдан, а в список «Слуги народу» (СН) — лідер партії Дмитро Разумков. Потураєв — радник команди влади з політичних питань та один з головних ідеологів СН. Які реформи в медіа планує ЗеКоманда, як вона буде боротися з телеканалами Віктора Медведчука і чому держава повинна звільняти ринок від збиткових ЗМІ — в нашому великому інтервʼю з технологом влади.

Вас часто представляють радником президента з політичних питань. Які конкретно у вас завдання?

Формально я не радник в Офісі президента, я радник команди президента. Займаюся інформаційною, медійною, почасти гуманітарною політикою і питаннями інформаційної безпеки. У партії я входжу в керівництво з питань політичних комунікацій і працюю над ідеологічною платформою.

Тексти для брифінгів Зеленського пишете ви?

Ні, президент — хороший автор і прекрасний імпровізатор. У деяких випадках ми обговорюємо, з якого приводу варто виступити і зробити публічну заяву.

Ви займалися ідеологією і стратегією партії. Поясніть коротко, яка ідеологія у «Слуги» і чим вона відрізняється від ідеології «Голосу»? Ми питали про це у [керівника передвиборчого штабу СН Олександра] Корнієнка, але він не зміг відповісти.

«Голос» — класичні ліберали з ухилом у неолібералізм, а ми — ліберали лібертаріанського напряму. Нам також притаманні ідеї прогресивного капіталізму Джозефа Стігліца, які відроджуються зараз на Заході. Прогресизм — це така стара політична ідеологія.

Більшості ваших виборців це ні про що не говорить. Поясніть базові принципи, цілі?

Це свобода підприємництва, комфортні умови для приватної ініціативи, компактна держава, функції якої обмежені підтриманням безпеки та судової системи, охороною здоровʼя, освітою і соціальним захистом. Держава повинна мати достатньо ресурсів для того, щоб замовляти у приватних підприємців їй потрібне, або оплачувати те, чого потребують люди, які не можуть за себе заплатити.

Це звучить досить загально, тим не менш, як усього цього досягти?

Спочатку потрібно зрозуміти, який результат ми хочемо отримати. Після цього — розділити симптоми та хворобу. Далі потрібно зрозуміти, як усе це лікувати. Потрібно провести ревізію ресурсів — яка ситуація з фахівцями, з грошима, де їх взяти.

Ви цю ревізію вже провели?

Ні, звичайно. Щоб провести коректну ревізію, потрібно зайти в Кабмін.

Євген Карєв / theБабель

Ваша команда говорила про реформу медіаринку. Давайте почнемо з Мінінформполітики: будете його ліквідувати? Коли, навіщо?

Один із принципів нашої партії — мінімізація бюрократії. Функції цього міністерства можна передати або на аутсорс, або в Нацраду з питань телебачення і радіомовлення, яку ми теж хочемо трансформувати. Але ліквідувати міністерство цього року ми не зможемо — в нинішньому проєкті бюджету воно є, і гроші на нього виділені.

Якщо міністерство залишається, ви плануєте його очолити?

Ні, не планую.

Кого ви там бачите?

Поки не скажу, кого. Це люди з бізнесу, з індустрії. З кимось я вже говорив.

Це хтось із вашої команди чи з майбутньої опозиції?

Якщо ми одних і тих самих людей розуміємо під опозицією, то нічого вони не отримають.

Я кажу про «Опозиційну платформу — За життя». За опитуваннями, вони на другому місці після «Слуги» — ви не зможете нехтувати ними.

Якщо у нас за останнім соцопитуванням 52%, а у головної опозиції 10%, то, вибачте, де ми і де вона? Ми не хочемо нічого узурпувати, але ми представляємо Україну, а кого представляє ця умовна опозиція — окреме цікаве питання. Людям, які займають антиукраїнські позиції, не слід віддавати керівні посади.

Євген Карєв / theБабель

Як ви будете боротися з російською пропагандою в українських ЗМІ?

Вони діють розумно — формально їм важко висунути претензії. Тому, по-перше, потрібно забезпечити прозорість власності і розуміти, за які гроші ЗМІ купили. По-друге, потрібно проводити публічний щорічний економічний аудит. По-третє, повинна бути незалежна редакційна політика в новинах. Для цього ми можемо зобовʼязати компанії подавати договір з власником про його невтручання у редакційну політику.

Ви були проти втручання держави у приватний бізнес, але хочете зобовʼязати до чогось власників ЗМІ.

Телебачення — приватна власність, але воно користується національним радіочастотним ресурсом, тому держава може вимагати звіт. Від електронних, друкованих та інших ЗМІ держава теж може вимагати, тому що ЗМІ — це бізнес із підвищеною соціальною відповідальністю. Це потрібно закріпити законодавчо.

За нашою інформацією, команда президента радилася з силовиками, закривати канали Медведчука чи ні. Зрештою, вирішили до виборів їх не чіпати. Що буде після виборів?

Я не буду розповідати рибі, на який гачок збираюся її ловити — це нерозумно. За паном Медведчуком стоїть одна з найкращих юридичних команд у країні, і всі рішення з цього питання повинні бути бездоганно обґрунтовані.

Ви переглянете санкційні списки російських артистів, яким заборонили вʼїзд у країну?

Я не бачу для цього підстав. Що стосується заборони російських телеканалів і соціальних мереж — це взагалі не обговорюється.

Ви раніше казали, що російські соцмережі потрібно не блокувати, а ускладнити доступ до них.

У мене відтоді змінилася думка, заборона показала себе добре. Потрібно соціологічно зʼясувати, де цю заборону більше обходять, і в таких групах у соцмережах проводити інформаційно-пропагандистську роботу силами волонтерів — таке державно-громадське партнерство.

Йдеться про армію ботів?

Боти — у Росії, а в усьому світі це люди, які добровільно виконують такі функції, поділяючи цінності держави.

Ви говорили, що ініціюєте аудит закону про мову. Навіщо?

Ми повинні його проаудитувати на відповідність європейським практикам про регіональні мови. Нам важливо зміцнення української мови, але мир між громадянами та цілісність країни теж важливі. Це питання постійно намагаються використати наші вороги.

Як ви ставитеся до квот на українську мову на радіо та телебаченні?

Держава має право вимагати, щоб контент у ЗМІ був українською, але я проти того, щоб втручалися в приватний бізнес. Добре, що з остаточного варіанту закону зникли норми, які стосувалися книговидання, але вони залишилися щодо друкованих ЗМІ — чому?

Тобто закон потрібно доопрацьовувати?

Звичайно, необхідно вносити до нього поправки після громадського обговорення.

Як ви ставитеся до ідеї Андрія Богдана провести мовний референдум? Який це повинно мати вигляд?

Ми повинні визнати, що у нас є російська національна меншина. Я проти того, щоб давати мовам статус регіональних, але статус мов національних меншин необхідно давати. Якщо людина хоче ідентифікувати себе як росіянина, — будь ласка. Вдаючи, що цього немає, ми дозволяємо ворогові на цьому спекулювати. Тому ми плануємо провести перепис населення, щоб зрозуміти, скільки у нас таких людей, де вони живуть, які в них потреби і що ми їм винні, згідно з європейськими хартіями.

Коли буде перепис?

Хотілося б, звичайно, наступного року, але подивимося, чи вийде з бюджетом.

Євген Карєв / theБабель

Що буде із «Суспільним»? Президент говорив, що в нього є перспективи.

З фінансуванням там не все так погано, але їхні аудиторні показники пригнічують. Ми не маємо права втручатися, але суспільство може запитати, на що витратили гроші — це 1,8 мільярда гривень за минулий рік. Я, як медіаменеджер, скажу, що це немалі гроші, і розмови про те, що «Суспільному» рейтинги не важливі, мені незрозумілі.

Ви хочете обʼєднати Нацраду і Держкомтелерадіо. Навіщо?

Держкомтелерадіо — це застарілий орган, який нам дістався від УРСР. Його потрібно ліквідувати, а функції передати в реформовану Нацраду. Останню потрібно зробити більш незалежною — формувати її не на основі різних квот, а з допомогою незалежної конкурсної комісії. Склад Нацради потрібно збільшити на одну людину, тому що 8 членів — це можливість заблокувати будь-яке рішення. Змінивши її функції, можна буде змінити і назву, — наприклад, Національна рада зі ЗМІ.

Ви будете займатися комунікаціями після того, як станете депутатом?

Ні, в парламенті у мене будуть інші завдання — там багато роботи.

Ви говорите про комітет із питань свободи слова та інформполітики?

Так, його ми, напевно, перейменуємо. У назві повинні зʼявитися слова «інформаційна безпека».

Очевидно, зміниться не тільки назва. Що ще?

Потрібно регламентувати роботу медіа, ухвалити закони про ЗМІ, про аудіовізуальні послуги. І головне, потрібно провести велику медіареформу — це питання нацбезпеки.

Євген Карєв / theБабель

Щоб проводити реформи, вам потрібна більшість. На скільки мажоритарників ви розраховуєте в Раді?

Ми не беремося загадувати, тому що складна ситуація з партіями-клонами. Ми публічно з цим боремося, ролики знімаємо, президент із цього приводу висловлювався.

Вам не здається, що заяви президента з цього приводу — очевидна агітація?

Ні, це не агітація, а боротьба з нечесною політикою.

Це нечесна боротьба з нечесною політикою.

Це чесна боротьба з нечесною політикою. Президент — гарант Конституції. За Конституцією, у нас повинні бути вільні вибори. Вільні — це «не спаплюжені брудними технологіями». Ми від таких технологій страждаємо більше за всіх, але це проблеми не лише наших мажоритарників. Президент просто гарантує вільне волевиявлення громадян.

Не зовсім так. Президент не просто попросив звертати увагу на назву партій, він назвав одну з партій «найгарнішою». Це не можна назвати невтручанням у вибори.

Не бачу тут порушень закону чи етики. Американські президенти, наприклад, їздять і фотографуються зі своїми кандидатами в Сенат і Конгрес, виступають на їхніх мітингах. Але через це ми не вважаємо американську демократію поганою і недоробленою. Те ж саме з найстарішою британською демократією: там премʼєр-міністр — висуванець від партії, який підтримує її на виборах і бере участь в агітації. Навіщо ми намагаємося бути святішими за Папу Римського — абсолютно незрозуміло.

Нещодавно на сайті «Цензор.НЕТ» опублікували передвиборчу інструкцію для мажоритарників «Слуги народу». Один із пунктів: «налагодити співпрацю з пресою і поставити «блок на негатив». У медіа ця фраза означає «занести» гроші, щоб не писали погано. Ви так робите?

Я цю інструкцію не бачив і не знаю, про що йдеться, хоча я проводив кілька семінарів для списочників та мажоритарників. «Блок на негатив» узагалі-то означає, що ми не критикуємо конкурентів. Але щоб поставити блок, про який ви говорите, у 199 округах, потрібні гроші [Ігоря] Коломойського, [Віктора] Пінчука і всіх разом узятих. Такий ресурс був тільки у Партії регіонів. Навіть у часи [президента Леоніда] Кучми у влади не було такого ресурсу.

Тим не менше, за ефіри з участю кандидатів ви телеканалам платите.

Офіційно з фонду платимо. У нас зараз на багатьох регіональних телеканалах є офіційні розцінки на новини — це показник злиденності медіаринку. Якщо б була можливість це зробити, я б вивів з ринку до ⅔ телерадіокомпаній через їхню очевидну економічну неспроможність, а значить — тіньове фінансування. Решта компанії отримали б більше грошей з ринку і можна було б говорити про їх незалежність. Чому Нацбанку можна виводити неспроможні банки з ринку, а Наглядовій раді збиткові телерадіокомпанії — не можна? Це утиск свободи слова?

Так.

Тоді не треба нарікати, що у нас усе джинсують.

Хочу всиновити дитину, але боюся не впоратися. Як бути? Відповідає сімейна пара, яка всиновила 10 дітей

Перегляди:
2567
Автор:
Тома Балаєва
Дата: