Політик-мастодонт Богдан Дубневич програв Галині Васильченко. Хто це? (Спойлер: «хороша дівчинка» із заможної родини, яка обіцяє «не чіпати» ЛГБТ)

Перегляди:
13283
Автор:
Тереза Лащук
Дата:

Facebook / Галина Васильченко

За підрахунком голосів на 118-му виборчому окрузі на Львівщині уважно стежили журналісти і лідер «Голосу» Святослав Вакарчук. Останній побоювався фальсифікацій на користь депутата Богдана Дубневича — конкурента кандидата від «Голосу» Галини Васильченко. У 2014-му Дубневич пройшов до парламенту від цього округу й увійшов до фракції «Блоку Петра Порошенка». Компанії нардепа і його молодшого брата Ярослава, теж депутата, багато років вигравали тендери та за бюджетні гроші будували в окрузі дитсадки і школи. Дубневич декларував мільйони доларів і десятки квартир, а НАБУ підозрює його в махінаціях на мільярди. Доходи Васильченко в рази менші. У неї немає великого бізнесу, вона ніколи не була в політиці, але змогла відібрати мандат у Дубневича-старшого та пройти в Раду IX скликання. Як їй це вдалося — у короткому профайлі theБабеля.

Університети, робота і знову навчання

Галині Васильченко 35 років. Вона, як і вимагав «Голос» від своїх висуванців, раніше не була депутатом. Майбутній парламентар має дві вищі освіти: закінчила факультет міжнародних відносин і юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. У виші Васильченко, на умовах анонімності згадує її одногрупниця, була «скромною дівчинкою, яка не пила і не курила». Група неформально ділилась на студентів з багатих і менш заможних сімей. Галина належала до перших, її батько — бізнесмен. Про нього вона говорить неохоче і лише зазначає, що він власник підприємства «КОРБІЗ», яке демонтує і вивозить металобрухт.

Зі студентських років Васильченко була активісткою: входила до університетської організації «Молода дипломатія», брала участь в акції «Україна без Кучми», мітингувала проти Віктора Януковича під час Помаранчевої революції. Після першого курсу поїхала вивчати англійську у Premier London College, під час навчання працювала барменом. Через рік повернулась в Україну і влаштувалася на півставки спеціалістом з міжнародних економічних відносин на підприємстві батька «ТЕХНО». У 2007-му, за рік до отримання другого диплому, почала працювати в управлінні інвестицій Львівської міської ради. «Це був хороший досвід, ми їздили за кордон представляти Львів, до нас приїздили представники міжнародних інвесторів, я практикувала англійську мову», — згадує вона.

Політикою Васильченко зацікавилась у 2014 році, після Євромайдану. Тоді вона виховувала дитину, волонтерила і почала навчатись в Інституті лідерства та управління Українського католицького університету й у Львівській бізнес-школі. Там вона познайомилась з багатьма активістами та потоваришувала з експертом неурядової організації StateWatch Олександром Лємєновим. «Вона була активною, з правильними цінностями і проукраїнським баченням», — згадує він свої перші враження. У 2015 році Васильченко увійшла до Української галицької партії (УГП), вступила у Вищу політичну школу центру політичних студій «Ейдос» і вперше пішла на вибори. Вона намагалась пройти по мажоритарці у Львівську міську раду та Львівську обласну раду, але безуспішно.

Кампанія, «Голос» і Дубневич

На дострокових парламентських виборах УГП, головою Львівського осередку якої у 2018 році стала Васильченко, і «Голос» домовились про співпрацю. Васильченко і ще чотири члени УГП пішли по округах у Львівській області від «Голосу». Уже під час кампанії кандидат вийшла з УГП і влаштувалася на підприємство свого батька «КОРБІЗ» заступником директора з економічних питань. Каже, що тимчасово.

Заступник керівника виборчого штабу «Голосу» Ярослав Железняк пояснює, що Галину взяли в команду за рекомендацією УГП. «Ми знали, що у неї незаплямована репутація, сильна місцева команда та кількарічний досвід роботи у місцевому самоврядуванні» — розповідає він theБабелю. Однак вирішальною стала історія з виборами до Львівської міськради у 2015 році. Хоч Галина не пройшла, у неї був досвід роботи на окрузі.

Нинішня кампанія далась Васильченко складно. Опоненти називали її олігархом і технічним кандидатом головного конкурента Богдана Дубневича. Васильченко згадали декларацію про доходи, яку вона подавала у міськраду. Згідно з документом за 2017 рік, у неї з чоловіком було п’ять квартир, чотири земельних ділянки, свій кіоск і дві машини: Toyota і Suzuki. Васильченко статки пояснює просто: її чоловік — підприємець. Раніше займався торгівлею, тепер здає в оренду нерухомість. «Одну квартиру чоловікові подарувала бабця, іншу мама-пенсіонер записала на чоловіка. Ще в одній ми живемо самі, дві купили на майбутнє для дітей», — пояснює вона.

Чорний піар проти Васильченко не спрацював. Порівнюючи з Дубневичем, її статки не вражають. За той самий 2017 рік він з дружиною задекларував 52 квартири, 12 будинків, понад 300 земельних ділянок і шість авто.

Железняк вважає, що Дубневич до останнього намагався вкрасти перемогу у Васильченко. «У хід пішов весь арсенал старої політики: затягування передачі протоколів з дільниць, на яких перемагала Васильченко, і аномальна «явка» у засіяних опонентом сільських округах», — каже він. А здобути переможні 1,8 відсотка, певен Железняк, вдалось завдяки голові окружної комісії, «яка добре зробила свою роботу».

Свої майбутні задачі в Раді Васильченко озвучила під час кампанії. Вона обіцяє вирішити проблему Львова зі сміттям, створити «інноваційні профільні школи» і домагатися відкритого ринку землі. У парламенті вона планує займатись питаннями у сфері економіки та місцевого самоврядування. І хоча погляди на економіку у майбутнього депутата доволі прогресивні, вона прихильниця традиційних цінностей: бог, сім’я, Україна. За рівні права чоловіків і жінок, але проти того, аби «підтримувати та пропагувати ЛГБТ» — їх вона планує просто «не чіпати».