Режисер Валентин Васянович везе нову стрічку на Венеційський кінофестиваль. Він розповів, про що фільм і як його знімали

Перегляди:
3125
Автор:
Тома Балаєва
Дата:
Режисер Валентин Васянович везе нову стрічку на Венеційський кінофестиваль.  Він розповів, про що фільм і як його знімали

Кадр із фільму «Атлантида»

Двадцять восьмого серпня розпочнеться 76-й Венеційський кінофестиваль, на якому покажуть новий фільм українського режисера Валентина Васяновича «Атлантида». Картина бере участь у конкурсній програмі «Горизонти» — другій за значимістю після основного конкурсу. «Атлантида» — фільм про час, коли війна в Україні закінчиться, а ті, хто воював, повернуться додому і намагатимуться знайти сенс жити наново, без війни. Ми вже писали про те, як актори, які зіграли головні ролі, ставляться до ідеї такого фільму. До «Атлантиди» Васянович зняв три художні фільми і був оператором ще трьох картин. Серед них — «Племʼя» Мирослава Слабошпицького. У 2017 році картину «Рівень чорного» Васяновича номінували на «Оскар». Кореспондент theБабеля Тома Балаєва записала розповідь Васяновича про те, як він повністю змінив концепцію нової картини, чому не хотів знімати професійних акторів, і як потрапив на Венеційський кінофестиваль.

До «Атлантиди» я підходив двічі. Хотів відрефлексувати війну — найяскравішу драму, що з нами відбувається. Почав писати сценарій. Спочатку це була історія про тут і тепер, але мені не подобалося те, що я мав виводити там протагоніста і антагоніста, наділяти їх жанровими рисами, показувати їхнє протистояння. Зʼявлявся яскраво виражений політичний контекст.

Я думав, як уникнути цього, і вирішив перескочити в майбутнє, коли війна вже скінчиться. Зняти антиутопію, працюючи з результатами конфлікту. Коли зʼявилася ця ідея, мені стало дуже комфортно, і я зрозумів, що це правильне рішення.

Вадим Ільков

Події у фільмі відбуваються в 2025 році. Це оптимістичний сценарій, я розумію, що війна не закінчиться так скоро. Головний герой воював і повернувся додому, на схід України. Намагався знайти роботу, але всі підприємства закрилися, зона стала нежитловою. Герой страждає від посттравматичного синдрому, дія відбувається на тлі екологічної катастрофи. У такій ситуації я намагався знайти щось, що зможе утримати героя на сході. Не виїхати до Києва чи за кордон, а залишитися вдома.

Кадр із фільму «Атлантида»

У фільмі немає професійних акторів. Це усвідомлене рішення — я хотів знімати тих, хто справді воював. Це ж видно по очах і за поведінкою. Це достовірно і не викличе питань у глядачів, які самі пройшли війну.

У фільмі три актори. Головного героя зіграв Андрій Римарук. Він служив у розвідці, а зараз працює у фонді «Повернись живим» і поки не може повноцінно увійти в мирне життя. У нього є дружина й діти, але він і досі постійно мотається на схід і більше часу проводить там, ніж тут. Головну жіночу роль зіграла Людмила Білека, вона була парамедиком, а потім створила тренінговий центр тактичної медицини. Друг головного героя гине у третій сцені. Його зіграв Василь Антоняк, він воював у «Айдарі». Ми знімали фільм у Маріуполі і околицях, і всі епізодичні ролі зіграли місцеві жителі.

Кадр із фільму «Атлантида»

Працювали над фільмом півтора року, а закінчили три місяці тому. Бюджет — 42 мільйони гривень, 21 з них виділило Держкіно.

Було два великих знімальних періоди. Спочатку відзняли відсотків 70 матеріалу. Потім я змонтував і зрозумів, чого бракує, що потрібно доробити і перезняти. Ми придумали пʼять нових сцен, шукали для них локації і дознімали.

Кадр із фільму «Атлантида»

Під час репетицій можуть народжуватися нові сцени, зовсім не схожі на те, що було в сценарії. Наприклад, ми мали зняти сцену в гаражі, де герой влаштовується на роботу. Після репетиції я зрозумів, що сцена «не працює», знімати її немає сенсу. Ми поїхали шукати нову локацію і придумали іншу сцену, в іншому місці. Коли таке відбувається, ці сцени змінюють наступні, і ти практично повністю перезбируєш фільм. Історія стає непередбачуваною, і мені це подобається.

Вадим Ільков

Для світової премʼєри оптимально підходять три фестивалі — Канни, Венеційський кінофестиваль або Берлінале. На Берлінале ми не встигали податися, відправили заявки в Канни і Венецію. До останнього чекали відповідь з Канн, але в підсумку потрапили в Італію.

На відбір фестивалів надсилають тисячі фільмів. Головне — не загубитися і зробити так, щоб картина дійшла до відбірника, і він її подивився. Тут може допомогти біографія режисера або люди, які знають, як донести фільм до відбірника. У моєму випадку спрацювало і те, і те. По-перше, у мене є якесь імʼя, по-друге, дуже допоміг продюсер Володимир Яценко.

В Україні буде прокат «Атлантиди», але коли — сказати складно. Спершу ми постараємося показати фільм на максимальній кількості фестивалів, потім будемо думати, як зробити українську премʼєру. Можливо, вона буде на Одеському кінофестивалі наступного року, і тоді прокат відбудеться у вересні-жовтні, а можливо й раніше.

Петро Порошенко дав велике інтервʼю «Українській правді» (нарешті). Ми вибрали найголовніше

Перегляди:
3644
Автор:
Євген Спірін
Дата: