СРСР раніше за США відправив у космос жінку, азіата й африканця. Але ґендерна та расова рівність тут ні до чого. І ось чому

Перегляди:
4864
Автор:
Сергій Пивоваров
Дата:

Валентина Терешкова в оточенні офіцерів на трибуні біля Мавзолею на Красній площі в Москві. Жовтень 1963 року.

Keystone-France / Gamma-Keystone via Getty Images

У розпал холодної війни і СРСР, і США часто керувалися ідеологічними мотивами в космічній гонці. Саме ідеологія була головним мотивом, щоб відправити в космос першу жінку, першого уродженця Азії і першого космонавта африканського походження. Радянське керівництво обрало Валентину Терешкову на роль першої жінки-космонавта, тому що вона була «людиною з народу». США хотіли відправити в космос першого афроамериканця ще у 1962 році, але це вдалося зробити майже через 20 років. theБабель розповідає, як учасники космічних програм СРСР і США стикалися з проявами расової і ґендерної нерівності та наскільки ситуація змінилася сьогодні.

У 1960 році лікар клініки в Нью-Мексико Рендольф Лавлейс, який відповідав за медичний огляд кандидатів-чоловіків для польотів у космос, вирішив влаштувати таку ж перевірку жінкам. За словами куратора відділу космічної історії в Національному музеї авіації і космонавтики Маргарет Вайтекамп, це не означало, що Лавлейс пропонував включити жінок до космічної програми NASA. «Він думав, що якщо в майбутньому у нас зʼявляться населені космічні станції на орбіті Землі, то там будуть потрібні секретарі, телефонні оператори, лаборанти — отже, і жінки знадобляться».

Коли про цей випадок дізнався керівник підготовки радянських космонавтів Микола Каманін, то він вирішив, що американських жінок вже готують до польотів у космос. На початку 1962 року, після схвалення генсека ЦК КПРС Микити Хрущова, розпочався відбір претенденток. На першому етапі було 800 кандидаток, у другій пройшли 30, а з них вже відібрали пʼятьох, яких готували до польоту.

У пʼятірці найкращих були інженери-випробувачі, льотчиці та професійні парашутистки, а також працівниця Ярославської ткацької фабрики Валентина Терешкова, яка захоплювалася парашутним спортом. Терешкова була далеко не першою за показниками під час тренувань, але ідеально підходила для пропагандистських цілей радянського керівництва. Рішення про те, що саме вона полетить в космос, ухвалював особисто Хрущов. Одна з пʼятірки кандидаток, Валентина Пономарьова згадує, що «з політичних міркувань повинна була полетіти «людина з народу», а я мала нещастя походити «зі службовців», як писали в анкетах».

Під час підготовки жінок не включили до спільного із чоловіками загону. Керівництво зійшлося на тому, що «жінки в космонавтиці — явище тимчасове». Один з небагатьох моментів, який можна назвати проявом ґендерної рівності, — Терешковій перед польотом дозволили помочитися на колесо автобуса, що доставив її до місця старту. Це одна з дій першого космонавта Юрія Гагаріна, яка стала частиною своєрідного ритуалу, який повторювали радянські, а зараз російські космонавти.

Пункти «Гагарінського ритуалу»:

  • за два тижні до старту оселитися в готелі «Космонавт» на Байконурі;

  • залишити запис у гостьовій книзі в старому офісі Гагаріна в Зоряному містечку;

  • за тиждень до старту посадити дерево в гаю на Алеї космонавтів;

  • підстригтися за два дні до запуску;

  • у день польоту залишити автограф на дверях свого номера в готелі;

  • по дорозі на стартовий майданчик зупинити автобус і помочитися на його заднє праве колесо.

Корабель Терешкової стартував 16 червня 1963 року. Політ в цілому був успішним, хоча й не ідеальним. Як згадує учасниця радянської космічної програми Марина Попович, «у космос Терешкова злітала, але ж вона не виконала жодного свого завдання. Її нудило в космосі, вона втрачала свідомість, мені Корольов розповідав. Тоді ж при мені він сказав: “Поки я живий, жодна жінка в космос більше не полетить”. І двадцять років наші жінки не були в космосі». Однією із офіційних причин відмови від наступної жіночої космічної експедиції стало те, що у деяких кандидаток «були сімʼї та діти».

Набагато краще Терешкова впоралася з ідеологічним завданням. Після повернення на Землю її зустрічали як національного героя, вона стала прикладом для наслідування й обличчям пропагандистських плакатів про те, що «в СРСР немає межі жіночим прагненням». Терешкова десятки разів виступала за кордоном і представляла СРСР на міжнародних конференціях з питань рівноправності жінок. Зараз вона депутат Держдуми РФ від правлячої партії.

У США почали залучати жінок до космічної програми в кінці 1970-х. У 1983 році Саллі Райд стала першою американкою, яка побувала в космосі. У NASA не відсіюють жінок-кандидатів, у яких є діти. А в 1984 році Анна Фішер полетіла в космос через 14 місяців після пологів. Станом на сьогодні в космосі побували 63 жінки, з них 49 були зі США, лише дві представниці СРСР і дві росіянки.

Саллі Райд у кріслі пілота під час космічної місії STS-7. Червень 1983 року.

NASA

У 1967 році Радянський Союз запустив програму «Інтеркосмос» з підготовки космонавтів із дружніх соціалістичних країн. За цією програмою в 1980 році з різницею в кілька місяців на орбіті побували перший азіат — вʼєтнамець Фам Туан, і перший темношкірий космонавт — кубинець африканського походження Арнальдо Тамайо Мендес. Їхній вибір теж не обійшовся без ідеологічного підґрунтя. Туан був єдиним військовим льотчиком, якому вдалося збити американський стратегічний бомбардувальник B-52 під час війни у Вʼєтнамі. Хоча в США сумніваються, що це зробив саме Туан, а не розрахунок ППО. Мендес прославився як пілот-розвідник під час Карибської кризи. Після його повернення на Землю тодішній лідер Куби Фідель Кастро виступив із довгою промовою, в якій підкреслював африканське походження космонавта.

На фото ліворуч: Арнальдо Тамайо Мендес у тренувальному центрі перед польотом в космос у вересні 1980 року. На фото праворуч: Фам Туан (сидить) зі своїм напарником Віктором Горбатком в тренувальному центрі перед польотом у космос в липні 1980 року.

Sovfoto / Universal Images Group via Getty Images

Під час космічної гонки у розпал холодної війни США керувалися приблизно такими ж ідеологічними мотивами, що і Радянський Союз, вважає історик Дуглас Брінклі. Тому після польоту Гагаріна у 1961 році адміністрація Білого дому вирішила відправити в космос першого афроамериканця.

У 1962 льотчик Едвард Двайт мав стати першим темношкірим астронавтом. Під час підготовки він часто стикався з проявами расизму, з нього щодня знущався командир, підштовхуючи залишити космічну програму. Зрештою NASA без пояснення причин оголосило, що Двайт не пройшов відбір. Наступний афроамериканський астронавт — Роберт Лоуренс — пройшов відбір і мав полетіти в 1967 році, однак загинув в авіакатастрофі під час тренувального польоту.

Пілот-випробувач Едвард Двайт, який мав стати першим афроамериканським астронавтом.

IMS Vintage Photos

Лише у 1983 році Гайон Блуфорд став першим афроамериканцем, який відправився на орбіту. Через два роки в космос полетів перший американець азіатського походження — Еллісон Онідзука.

На фото ліворуч: Гайон Блуфорд в масці для сну відпочиває на борту «Челленджера», 5 вересня 1983 року. На фото праворуч: Еллісон Онідзука (крайній праворуч) з членами екіпажу місії STS-51L у січні 1986 року. Для Онідзуки це мав стати другий політ у космос, але він загинув разом з іншими астронавтами в аварії під час запуску.

NASA

У 2017 році NASA набрало новий загін майбутніх астронавтів. У ньому сім чоловіків і пʼять жінок — представники різних рас.

Нова команда астронавтів перед тренувальним польотом в Космічному центрі NASA у Х'юстоні. 7 серпня 2017 року.

NASA

У Росії новий загін космонавтів набрали в минулому році, усі вони — білі чоловіки. Директор програми космічних польотів Сергій Крикальов каже, що «дівчатам не вистачає цілеспрямованості, бажання стати космонавтами». Але перша жінка, яка вийшла у відкритий космос, Світлана Савицька вважає, що у Росії, як і за часів СРСР, жінок не беруть до загону космонавтів «без жорсткої команди керівництва».

Новим міністром освіти може стати Сергій Бабак. Хто це? (Син колишнього ректора НАУ, той, хто обіцяв учителям зарплати по 4 тисячі доларів)

Перегляди:
8919
Автор:
Тома Балаєва
Дата: