У житомирському лісі знімають перший український фентезі-серіал, з масштабними декораціями і масовкою. Як вони це роблять? Репортаж зі зйомок

Перегляди:
2370
Автор:
Роксана Рублевська
Дата:

Іван Чернічкін / theБабель

У 2019 році держава виділила 1 мільярд гривень на кіноіндустрію. Йдеться не лише про виробництво фільмів, але й про створення серіалів, які, за словами міністра культури Євгена Нищука, повинні реформувати український телевізійний контент. Один із таких проєктів — українсько-словацький серіал «Словʼяни» на основі словʼянської міфології. Він став переможцем конкурсного відбору Мінкульту в 2018 році. Загальний бюджет проєкту — 3,6 мільйона євро, з них майже мільйон євро дала держава. Кореспондентка theБабеля Роксана Рублевська побувала на зйомках у житомирському лісі та розповідає про те, як знімають перший український фентезі-серіал.

1

Середина серпня, автобус везе нас у Житомирську область, на знімальний майданчик серіалу «Словʼяни». Це словацько-український дванадцятисерійний проєкт у жанрі фентезі про життя двох словʼянських городищ. Шоураннером проєкту став словацький режисер Петер Бебʼяк. Це не перша його співпраця з українськими кінематографістами — у 2017 році Бебʼяк уже зняв фільм «Межа» за підтримки Держкіно.

З житомирського автовокзалу нас забирає мікроавтобус. Двадцять хвилин їдемо трасою, звертаємо на путівець і зупиняємося на галявині неподалік від села Тригірʼя. Там побудували словʼянське городище. Одразу підʼїжджає позашляховик, з якого виходить чоловік. Це художник-постановник проєкту Павло Ярмусевич. Він починає розповідати про декорації. Каже, щоб знайти локацію для серіалу, обʼїздили всю Україну. За сценарієм, дія відбувається на Прикарпатті, але привезти туди групу та знімальне обладнання виявилося важко і дуже витратно. Події серіалу відбуваються в двох словʼянських поселеннях з вигаданими назвами Фурнау і Великий стіл. Їх треба було побудувати неподалік одне від одного. Крім того, за сценарієм поруч мають розташовуватись річка, ліс, болото і скелі. Усе це знайшли на околицях сіл Тригірʼя і Дениші Житомирської області.

Художник-постановник проєкту «Слов'яни» Павло Ярмусевич.

Іван Чернічкін / theБабель

Перед нами — Фурнау, реконструкція словʼянського поселення кінця VI століття. Сьогодні знімають сцену в лісі, тому городище пустує, пояснює Павло. Це поселення складається з 30 невеликих деревʼяних будівель. Землянки із дахами до підлоги, торгові прилавки, загони для худоби, кузня, гончарня, язичницький ідол і головні ворота городища. Ярмусевич розповідає, що житла словʼяни завжди ставили біля річок. Це були глибокі землянки із глиняною підлогою і деревʼяними стінами. Схили даху торкалися землі. Вікон не було. Площа житла — від 12 до 20 квадратних метрів. По периметру поселення обносили частоколом: так словʼяни захищалися від хижаків і нападу ворогів.

Декорації словʼянського городища Фурнау

Іван Чернічкін / theБабель

Павло запрошує нас у найвищу і найбільшу землянку — «дворану». Тут за сценарієм живе старійшина поселення, а місцеві жителі збираються на раду. Усередині холодно, як у підвалі. У дворані стоїть масивний деревʼяний стілець з підлокітниками, який віддалено нагадує трон. Під стінами по периметру — лави, посеред приміщення місце для багаття. Павло називає його «вогнище». У глибині стоїть піч без комина, купіль, ліжка, деревʼяні полиці для посуду і свічок. Дворана, як і інші будинки, зроблена з сосни. Інтерʼєр є тільки у двох землянках, інші служать фоном.

Інтерʼєр дворани поселення Фурнау.

Іван Чернічкін / theБабель

Усе поселення 100 осіб побудували за 60 днів. Працювали у дві зміни, щоб устигнути до початку зйомок. Демонтувати декорації після зйомок не планують. Залишать як місцеву визначну памʼятку. У вихідні сюди приїздять екскурсійні автобуси і привозять понад 50 туристів за раз. Усі споруди прикрашені древніми символами. Словʼяни вірили, що вони відлякують від поселення злих духів.

Павло везе нас на другу локацію — словʼянське городище Великий стіл. Сьогодні там теж порожньо. Стіл розташований за 10 хвилин їзди від Фурнау, біля гірської річки, у скелі. Тут побудували 15 землянок. Дворана старійшини стоїть просто на річці. Павло каже, що наприкінці VI століття словʼяни не вміли будувати споруди на воді, але художники пішли за естетикою, а не за історичною правдою.

Інтерʼєр дворани поселення Великий стіл.

Іван Чернічкін / theБабель

2

В «Американських богах» сценаристи використовували персонажів зі словʼянської міфології — Чорнобога і сестер Зір. У 2019 році Netflix покаже серіал «Відьмак» з елементами словʼянської міфології. Креативна продюсерка серіалу «Словʼяни» Олена Бобровська вважає, що моду на словʼянське фентезі потрібно підтримувати, і Україна в цьому зацікавлена.

«Словʼяни» — нетиповий серіал для України. По-перше, фентезі на основі словʼянського фольклору і міфів у нас іще ніхто не знімав. По-друге, основна мова продакшену — англійська. Нею ведеться вся документація. На майданчику актори розмовляють словацькою та українською.

Іван Чернічкін / theБабель

Усі подробиці сюжету сценаристи поки не розкривають. Загалом історія така: юна травниця Драга хоче врятувати брата, який перетворився на оленя. Одного разу олень приводить її до пораненого незнайомця, який нічого не памʼятає. Завдяки своїм здібностям Драга рятує чужинця. Разом вони намагаються зʼясувати, хто він, але чим більше дізнаються, тим більше загроз нависає над усіма жителями словʼянського городища Великий стіл.

Іван Чернічкін / theБабель

Словацький сценарист Йозеф Колеяк обіцяє показати в серіалі життя словʼянського поселення протягом одного року. Обряд посвячення, свята, страти, ритуали, в тому числі і спілкування з іншими світами. Буде багато бойових сцен і спецефектів. Проєкт «Словʼяни» став одним із переможців конкурсного відбору Міністерства культури України в 2018 році. Йому дали близько мільйона євро державного фінансування. Загальний бюджет проєкту — 3,6 мільйона євро. Витрати навпіл розділили Україна і Словаччина. Пʼятдесят відсотків дала «Медійна група європейського партнерства», решту — словацька компанія Wandal Production s. r. o. і TV JOJ.

Актор Олександр Мавріц у ролі старійшини.

Іван Чернічкін / theБабель

3

Павло відвозить нас до лісу, де просто зараз знімають одну зі сцен. Автомобіль зупиняється на асфальтівці біля узлісся. Там стоять машини з обладнанням та реквізитом, під тентами — столи та кейтерінг. Актори і знімальна група закінчують обідати.

Головну роль травниці Драги виконує 17-річна актриса Поліна Носихіна. Драга — єдиний персонаж, який взаємодіє з усіма іншими героями. Поля каже, що найважче було звикнути до зйомок двома мовами: українською та словацькою. У проєкт «Словʼяни» Носихіна потрапила випадково. Кастинг-менеджер Алла Самойленко написала їй повідомлення, яке Поля прочитала в день акторських проб, бо не працював телефон.

— Я прийшла після інституту страшенно втомлена. Нарешті побачила повідомлення Алли і подумала: «Які до біса проби»? Синопсис був англійською. Я насилу зрозуміла, про що йдеться, і подумала: «Хто міг написати цю маячню?» Заходжу на кастинг, а там стоїть режисер Петер Бебʼяк. Шалено красивий. Замість «Здрастуйте» я змогла тільки вичавити з себе: «Як же ви схожі на вікінга...» На пробах ми багато сміялися. Потім я дізналася, що мене затвердили. Петер сказав, що на мою роль пробувалися понад 50 актрис зі Словаччини, Чехії та України.

Іван Чернічкін / theБабель

У перший же місяць зйомок Полю вигнали з Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені Карпенка-Карого, та вона не зневірилася. Каже, в її професії важлива практика. Теорію завжди можна наздогнати. Зі словацькою командою їй подобається працювати більше, ніж з українською. Актори «живуть» у кадрі та ретельно готуються до кожного знімального дня. Для Поліни проєкт «Словʼяни» — виклик. Ніколи раніше вона не знімалася кілька місяців поспіль далеко від Києва. Група живе в житомирських готелях і багато часу проводить разом.

Поліна Носихіна в ролі Драги та Макар Тихомиров у ролі Бело.

Іван Чернічкін / theБабель

У фургоні, куди я приходжу зарядити телефон, сидить партнер Поліни на майданчику — актор Макар Тихомиров. Він грає Бело, приятеля травниці Драги. За сценарієм він повинен проходити язичницький ритуал ініціації, коли хлопець стає чоловіком. Макар уже брав участь у словацькому проєкті «Межа», тому добре знайомий зі знімальною групою словаків. Тут, на майданчику, він почав вчити словацьку і зараз розуміє майже все без перекладача.

4

Генеральних продюсерів Андрія Єрмака і Ванди Адамік-Грицової сьогодні на майданчику немає. З нами знайомиться лінійний продюсер проєкту Анастасія Юрченко. Її завдання — організовувати знімальний процес. На майданчику весь час виникають якісь труднощі. Потрібно забезпечувати групу всім необхідним, стежити за календарно-постановочним планом і вирішувати проблеми синхронно з їхньою появою. Наприклад, одного разу блискавка вдарила в дерево і воно впало. Замість листяної крони вгорі утворилася величезна діра. Насті довелося допомагати оператору виставляти кадр і світло зовсім по-іншому.

Іван Чернічкін / theБабель

У масовці беруть участь жителі найближчих сіл. Їх теж гримують, видають костюми, а знімальні години оплачують. Костюми сусідніх словʼянських поселень відрізняються, але не кардинально. Переважно візерунками на одязі й аксесуарами. Знайти музейні зразки художникам не вдалося, тому довелося фантазувати, спираючись на історичні довідки. Велику увагу художниця з костюмів Катерина Вітвіцька приділяла прикрасам. Щодо реквізиту для боїв консультувалися з реконструктором Максимом Рогом.

Продюсер каже, що підхід до проєкту у групи кіношний, а не серіальний. Немає довгих сцен, планів і затягнутих діалогів. Оператори знімають на три камери Alexa. Є три режисери: два словацьких — Петер Бебʼяк і Міхал Блашко, і один українець — Сергій Санін. Зараз до проєкту приєднується четвертий режисер, українець Олег Стахурський. Бачення стилістики та оптики в усіх зійшлося ще на етапі розробки проєкту.

Актори Душан Цінкота та Олександр Мавріц разом зі словацьким режисером Міхалом Блашком.

Іван Чернічкін / theБабель

Проект «Словʼяни» — не чисте фентезі. Це історико-пригодницький серіал. Дія відбувається в переломний момент, коли словʼяни обʼєднуються і вперше дають відсіч варварам.

Через лісові хащі Настя веде нас на майданчик. У хвойному ліску на березі річки поставили жертовник. На пагорбах лежать актори масовки. Переважно це бабусі та дідусі, мешканці найближчих сіл. На них — сірі лляні костюми, тому вся ця картина нагадує секту.

Сьогодні словацький режисер Міхал Блашко весь день знімає тут сцену страти. З різних ракурсів і на три камери. У кадрі присутні одразу багато акторів. На майданчику — тиша. Скільки б дублів не просив режисер — усі покірно виконують його завдання.

Іван Чернічкін / theБабель

У цій сцені місцевий жрець Чарад (актор Душан Цінкота) виконує обряд жертвопринесення. Він стоїть спиною до камери, у чорній мантії. Перед ним — великий пень, на якому головою лежить рудоволоса дівчина. Усі жителі Великого столу мовчки спостерігають за подіями. Чарад піднімає руки і словацькою звертається до богів. Коваль (актор Анди Гриц) лякається його слів і опускає сокиру на землю. Тоді Чарад дістає ритуальний ніж і сам виконує обряд жертвопринесення — перерізає дівчині горло.

Душан Цінкота в ролі жреця Чарада.

Іван Чернічкін / theБабель

5

Сцена відзнята. Знімальна група згортається, ми їдемо назад у Житомир. Дорогою актор розповідає піар-менеджерці Мілі про складнощі акторської професії. Кілька місяців тому його вкусив кліщ, коли знімали сцену в лісі. Тепер у нього хвороба Лайма. Міла запитує, чи це не заразно, і актор запевняє її, що ні. Головне нікому не пересаджувати його печінку.

Премʼєра запланована на 2020 рік.

Декорації словʼянського городища Великий стіл.

Іван Чернічкін / theБабель