Мирослава Косякова, 15 років. Закінчила девʼять класів, вступила до Економіко-правового коледжу в Запоріжжі
Що відомо про Грету Тунберг та її «п'ятничні протести»:
Шведська школярка Грета Тунберг народилася у 2003 році в родині оперної співачки й актора. Про проблему зміни клімату вона вперше почула у 8 років і, як сама розповідає, не могла зрозуміти, чому ніхто її не вирішує. В 11 років дівчина впала в депресію, перестала їсти та почала стрімко втрачати вагу. Лікарі поставили їй кілька діагнозів, пов'язаних з особливостями психічного розвитку.
Уперше Грета вийшла на протест проти змін клімату в серпні 2018 року, коли їй було 15 років. Щодня замість уроків вона приходила під стіни шведського парламенту з плакатом «Шведський страйк за клімат». Таким чином вона сподівалася домогтися від парламентаріїв зниження викидів вуглекислого газу згідно з Паризькою кліматичною угодою. Після парламентських виборів Грета протестувала лише по п'ятницях.
Незабаром завдяки соцмережам і ЗМІ одиночні страйки Грети Тунберг переросли у світові акції під назвою Fridays For Future («П’ятниці заради майбутнього»). Журнал TIME назвав Грету одним із найвпливовіших підлітків у 2018 році, вона зустрічалася з Бараком Обамою, виступала на економічному форумі в Давосі, а норвезькі політики номінували її на Нобелівську премію миру. У 2019 році вона перемогла в номінації «Жінка року» у Швеції. Також Тунберг отримала в Берліні премію «Золота камера» за внесок у боротьбу зі зміною клімату на планеті та найвищу нагороду правозахисної організації Amnesty International — звання «Посол совісті». Своїх батьків вона переконала відмовитися від м’яса та польотів літаками.
Якось ми гуляли з подружкою і обговорювали, чому в Запоріжжі так брудно. Потім я читала щось в інтернеті, знайшла петицію про заборону пластикових пакетів в Україні та подумала: «О, круто, нехай держава зробить, а я почекаю». А потім підписалася на акаунт, де була ця петиція, знайшла інших екоблогерок, побачила сторінку з простими екокроками та вирішила, що це кльово. Це було на початку літа 2018 року. Зараз я взагалі не беру каву на винос, кілька разів брала «у своє» [у власну багаторазову склянку], у мене є багаторазова трубочка, мішечки [для продуктів], завжди складаю все в рюкзак або шопер, воду економлю, світло вимикаю... Загалом, виконую всі базові кроки.
Я почала збирати екодобірку в Instagram після відео про неї [Грету], яке опублікував Greenpeace. Побачила, що вона щопʼятниці страйкує, підписалася на неї. У кінці дев’ятого класу у творі про особистість, яка мене надихає, я написала про Грету.
Про перший страйк [Fridays For Future, який пройшов у всьому світі 15 березня] дізналася приблизно за тиждень і подумала, чому б ні. Написала на сторінку Fridays For Future Ukraine. Мені там розповіли, як що зробити, скинули приклад заявки [повідомлення в Запорізьку міську раду про проведення акції]. Я все роздрукувала, оформила — це зайняло хвилин 15. Бабуся сказала: «Ну добре, роби». Я хвилювалася, тому що взагалі не знала, що робити. До школи не пішла, але оскільки все одно тоді була на лікарняному, не відпрошувалася. Прийшло десь 30 людей, переважно дорослі, ми близько години стояли на Фестивальній площі, навпроти обласної адміністрації, вигукували «кричалки». Начебто все пройшло супер.
Друзі до мого активізму ставляться або нейтрально, або позитивно. На останній страйк 20 вересня моя подруга вирішила піти зі мною, хоча не дуже цікавилася проблемами екології. Потім почала щось читати і зараз уже підтримує. Одногрупники в коледжі постійно купують воду в пластикових пляшках... Я ж не можу сказати їм цього не робити, але прошу віддавати порожні пляшки мені — я їх відношу на сортування. Вони з радістю віддають, нічого такого.
Анна Довга, 17 років. Закінчила школу в Полтаві, цього року вступила до Харківського університету імені Каразіна
У школі ми [учні] настільки завантажені, що не вистачає часу подивитися навколо. До мене розуміння [важливості екорухів] прийшло в 11 класі. Активніше почала займатися екологічною діяльністю весною [цього року] — на піку руху в Україні та взагалі у світі.
Перше джерело інформації — звичайно, інтернет. Також надихнули люди, які діляться своїм досвідом, поговорила з багатьма студентами. Я подумала: «Це настільки круто, що вони не бояться це робити [виходити на акції] і що їм справді хочеться щось змінити».
Саме через неї [Грету] це все зародилося в Україні. Вона сильно вплинула на всіх нас, бо показує, що навіть юна дівчинка, якій зараз тільки 16 років, може гори зрушити.
Серед моїх однокласників екорухи не були популярними, я одна з перших почала цим займатися. Почала робити акції, про них дізналися друзі, знайомі, родичі. У принципі, усі мене підтримують. Найбільш активно це почалося з літа [2019 року].
Коли я тільки починала [організовувати акції], у мене не було стійкої команди. У Полтаві до мене підключилися школярі з 10—11 класів. Зараз у нашій команді — мої друзі, студенти університетів. Я сама колись написала їм у чат, і багато хто відгукнувся. Я знаю буквально декількох школярів [в Україні], які активно підтримують рух [Fridays For Future].
У Полтаві ми проводили «мобілізацію»: ходили по школах, розповідали про зміни клімату, про [кліматичний] марш, про Fridays For Future. Учителів я попереджала завчасно, вони були дуже раді. Питали, чи будемо розповідати про сортування, але ми говоримо більше про зміни клімату. Ми розповідаємо не про страйки та прогулювання школи, а про користь від акцій.
Так вийшло, що я займалася організацією [кліматичного маршу в Полтаві 20 вересня], але не змогла там бути. Того дня я була на масштабній акції в Києві. Загалом у Полтаві вийшли понад 100 людей — для нашого міста це досить добре.