Учені зі США перевірили кішок на любов до людей. Виявилося, у цьому вони не поступаються собакам, але є нюанси

Перегляди:
12645
Автор:
Сергій Пивоваров
Дата:

Tore Johnson / The LIFE Images Collection via Getty Images

Американські фахівці з поведінки тварин провели експеримент, який показав, що кішки — соціальні тварини. У ньому брали участь 79 кошенят і 38 дорослих котів разом зі своїми господарями. Котів залишали в незнайомій кімнаті на кілька хвилин, а потім спостерігали за їхньою реакцією на повернення господарів. Майже дві третини котів раділи зустрічі. Це практично збігається з результатами немовлят (їх тестували на прихильність до батьків) і собак, які проходили аналогічний тест раніше. theБабель розповідає про деталі цього експерименту та про те, які питання в стосунках кішок і людей вченим ще доведеться зʼясувати.

Поведінка та взаємодія собак з людиною вивчені набагато краще, ніж стосунки кішок з людьми. Тому багато вчених вважають, що кішки — більш відчужені істоти. Це твердження у своєму новому дослідженні прихильності домашніх котів до своїх господарів намагається спростувати Крістін Вітале, фахівець з поведінки тварин в університеті штату Орегон.

Доктор Вітале та її колеги провели експеримент, в якому брали участь 79 кошенят у віці від трьох до восьми місяців та їхні власники. Вони проходили «тест на безпечну зону»: кошенята проводили дві хвилини в незнайомій кімнаті разом зі своїми господарями, потім на дві хвилини залишалися самі, після чого вчені ще дві хвилини спостерігали за реакцією кошенят на повернення господаря.

Близько 65 відсотків кошенят підійшли «привітати» господарів, коли ті повернулися, а потім продовжили досліджувати незнайому кімнату, періодично повертаючись до своїх власників. На думку дослідників, це означає, що тварини привʼязані до своїх власників і розглядають їх як безпечну зону в незнайомій стресовій ситуації. «Усе гаразд, мій господар повернувся, мені знову комфортно та спокійно, тепер я можу далі обстежити цю кімнату».

Інші 35 відсотків або уникали своїх господарів, або ж намагалися вкусити чи подряпати їх. Однак, за словами доктора Вітале, це не означає, що у цих тварин погані стосунки зі своїми власниками. Найімовірніше, вони просто не бачать у них джерело безпеки.

Потім для половини кошенят, які брали участь у дослідженні, влаштували шеститижневі курси дресування під наглядом їхніх господарів. Далі для них провели повторний тест, однак результати не змінилися. В експерименті задіяли 38 котів і кішок старше одного року, і вони показали приблизно такі ж самі результати, що й кошенята. Це, на думку дослідників, означає, що як тільки між кішкою і людиною утворюється звʼязок, він залишається стабільним, і на нього не впливає додаткове дресування.

Такий самий тест проводять для собак і навіть для немовлят. Їхні результати практично збігаються з результатами кішок: у дітей 65 відсотків, у собак 58. Дослідники і досі не знають усіх факторів, які визначають ці стосунки, але припускають, що за цим, ймовірно, може стояти складна суміш генетики, особистісних якостей і досвіду.

Дослідниця поведінки тварин з Каліфорнійського університету в Девісі Мікель Дельгадо вважає, що цей експеримент може не повною мірою відображати ступінь прихильності кішок до своїх власників. На її думку, для деяких кішок реакція на стресову ситуацію може бути пріоритетішою за звʼязок із власником. Дельгадо пропонує ускладнити тест і перевірити реакцію кішок на незнайомих людей. Це може виявити, чи справді кішки привʼязані до конкретної людини або ж вони в цілому дружньо ставляться до людей.

Поки ж доктор Вітале та її колеги планують і далі досліджувати стосунки кішок з людьми. А отримані результати використовуватимуть, щоб допомогти кішкам з притулків швидше соціалізуватися.