Як ботоферми допомагали Зеленському, чому так довго мовчала очільниця МОЗ і на кого орієнтується відомство — інтервʼю колишнього радника міністра Дмитра Раімова

Перегляди:
13172
Автор:
Марія Ульяновська
Дата:

Дмитро Раімов

Олександр Кузьмін / theБабель

Політтехнолога Дмитра Раімова призначили радником нової очільниці МОЗ Зоряни Скалецької 2 вересня. До цього він організовував лекції для журналістів, займався «чорним» піаром і керував агентством антикризових комунікацій. Прийшовши в міністерство, Раімов став його обличчям і головним спікером. Зв’язатися зі Скалецькою журналісти могли лише через радника. Більшість робочого часу він витрачав на боротьбу з командою попередньої глави МОЗ Уляни Супрун та окремими ЗМІ. Люди Супрун звинувачують Скалецьку у згортанні реформи охорони здоров’я та політичних репресіях у відомстві. Журналісти критикують кадрову політику нового міністра й називають її людиною Михайла Радуцького, голови парламентського Комітету з питань здоров’я нації. Після серії гучних скандалів з МОЗ та всього лише через півтора місяця роботи Раімов пішов з посади радника. На особистій сторінці в Facebook він написав, що з усіма завданнями впорався. Кореспондентка theБабеля Марія Ульяновська дізналася, чому він так думає, чого від Раімова хотів Радуцький і чому так довго мовчала Скалецька.

[Під час узгодження Дмитро Раімов вніс в інтервʼю правки. Ті з них, які уточнювали формулювання, ми прийняли. Правки, які істотно розширювали відповіді, ми переказали непрямою мовою, позначивши їх курсивом у квадратних дужках. Крім того, скоротили повтори у відповідях, не спотворюючи їхнього змісту.]

Ви говорили, що допомагали новій політичній команді ще під час президентських виборів. Що ви робили?

Ми займалися кризовими комунікаціями. Нас запросили джентльмени, які дуже хотіли, щоб змінилася влада і, можна сказати, співчували кандидату Зеленському. Це наші давні клієнти, українські бізнесмени, які абсолютно не повʼязані з політикою, але дуже постраждали від незаконних дій попередньої влади.

Можете назвати їхні імена?

Не буду. Можу сказати, що ми не працювали в штабі Зеленського, не отримували ніяких гонорарів — основний штаб і так добре впорався у соцмережах. Але, коли з’явилися ізраїльські технологи, які розганяли історію про наркотики та аналізи, підключилися ми. Наскільки я знаю, про мою участь у цій справі Зеленському розповіли вже постфактум, показуючи результат роботи.

Що конкретно ви робили?

Ми відбивали негатив від Зеленського в соціальних мережах. У нас для цього є всі необхідні компетенції, команда та свої ботоферми, сітки публічних сторінок, Telegram-канали та групи експертів і блогерів.

Тобто ви використовували ботів?

Ми часто їх використовуємо. Це частина інструменту, який дозволяє підтримувати громадську думку в коментарях. Хотілося б сказати, що можна від них відмовитися, але я після виборів і роботи в МОЗ розумію, що це сильний інструмент. Я не знаю жодного великого політика, який не використовує ботів. І я точно знаю, що цей інструмент працює. Люди читають коментарі й на їхній основі формують свою думку.

Олександр Кузьмін / theБабель

Як ви потрапили в МОЗ і звідки знаєте Михайла Радуцького?

Після перемоги на виборах у мене була амбіція — хотів у Міністерство інформаційної політики. Йшли переговори — [про те, щоб бути] міністром, але міністерство ліквідували.

Я товаришую з Максом Радуцьким, він викладав у нашій школі [«Свободная. Освітня платформа»] на курсі підприємців, і добре знаю Михайла Борисовича Радуцького як тата мого друга. Іноді мені могли по-дружньому зателефонувати за порадою у форматі «Діма знає».

Потім була історія з «х*й їм в жопу». Радуцький радився зі мною, чи знімати новину з «Цензора», і ця переписка теж потрапила в новини. Ми все перевели на гумор: зробили чохли для телефонів з цитатами з цих смс, але не виставили їх на продаж — це була позиція старшого Радуцького.

Після цього я отримав пропозицію піти в МОЗ. Спершу від Радуцького. Потім двічі — від міністра. Пізніше відбулася ще одна розмова з моїми друзями з Офісу президента, не скажу з ким, і я погодився. Довго думав, бо знав, що з МОЗ ніхто ніколи з чистою репутацією не виходив. Ми домовилися, що я з командою заходжу на два місяці з умовою, що ми можемо залишитися й далі — не на кризову роботу, а просто як комунікатори, як пресслужба. Через півтора місяця ми зрозуміли, що все — з нас вистачить.

[У процесі затвердження інтервʼю Дмитро додав, що його команда виконала всі завдання стосовно супроводу міністерства в кризовий період. Протягом двох тижнів вони передають справи і повертаються до роботи в агентстві.]

Ви два місяці працювали в МОЗ, як самі писали, «по 10 годин». Хто оплачував цю роботу і скільки вона коштувала?

Виходило не по 10 годин, а по 14—16 щоденно. Це було волонтерство, мої амбіції. Зі мною працювала моя команда — чотири людини. Вони отримували зарплату з мого агентства.

Скільки в середньому коштують ваші послуги?

Ми відповідали за комунікацію міністра, чотирьох заступників, офіційно МОЗ, голови комітету, членів комітету. Якщо б ми укладали контракт з міністерством і [профільним парламентським] комітетом, вартість склала б близько 65—70 тисяч доларів на місяць. Це наш стандартний прайс за такий обсяг роботи.

Ви супроводжували нову команду МОЗ на старті. Можете по пунктах пояснити, що зробили за півтора місяця?

Наше основне завдання — відбивати інформаційні атаки. Ми кожен день ішли на роботу, як на війну: розуміли, що нас чекають підстави, інформаційні вкиди, внутрішні диверсії. Ми налагодили нормальну роботу відомства, з’явилась нормальна комунікація з журналістами, з лікарями, вони нас х*ями вже не обкладають. Почалася робота з громадськими організаціями, яких кілька років не чули. Парламент не вимагає відірвати голову міністру, Кабмін на боці міністра, прем’єр особисто в коментарях заступається за МОЗ, уся команда на посадах і нікого не відправили у відставку. Вийшли сотні інтерв’ю, телеефірів, сотні новин про нормальну роботу відомства, а не тільки про «мочити манту». Зараз потрібно все це комусь передати, але поки незрозуміло кому. У пресслужбі МОЗ працюють міфічні єдинороги, яких ніхто не бачив.

На початку роботи ви пообіцяли, що Скалецька буде відкритим міністром.

Сподіваюся, я виконав цю обіцянку.

Ні, не вийшло. Перші тижні Facebook-сторінки Скалецької, міністерства та сайт МОЗ не оновлювалися.

[Під час інтервʼю Дмитро погодився, що це недоробка його команди. Пізніше він письмово додав, що не варто зводити публічність до соціальних мереж.]

Перші тижні ми ними мало займалися. Думаю, це була наша помилка. Ми з першого тижня почали воювати за ЗМІ, робили пресконференції та прямі ефіри й не займалися Facebook і сайтом міністерства. Тим більше, пресслужба МОЗ належить до Директорату стратегічних комунікацій і керується [головою директорату] Іриною Литовченко, і це була їхня компетенція. Нам усі новини потрібно було проводити через них. А з ними вже був конфлікт, як ви знаєте. Тому ми не ставили сайт або Facebook у пріоритет, а використовували мою Facebook-сторінку і пряму комунікацію з журналістами.

З останніх тижнів вересня і до завершення нашої роботи сайт та соціальні мережі всіх, з ким ми працювали, регулярно оновлювалися. Ми навіть запросили ексголовного редактора «Коммерсанта» Валерія Калниша допомогти зі стилістикою текстів. І це спрацювало. Кожне повідомлення МОЗ чи міністра ставало новиною.

Перше інтерв’ю міністра вийшло 19 вересня, через три тижні після її призначення.

А ми дали його на другому тижні роботи. Девʼятнадцятого вересня вийшло одразу два інтерв’ю. У перший тиждень міністр вийшла на пресконференцію. На другому тижні роботи міністр вийшла в прямий ефір у Facebook і відповідала на всі запитання. Раніше такого в МОЗ не було, щоб без модерації можна було поставити питання міністру. Двадцятого вересня міністр уперше за довгий час зібрала громадські організації — усіх, хто хотів прийти, а не обраних.

Ви всі інтервʼю міністра узгоджували?

Абсолютно всі тексти проходили через мене. Потім я приносив їх міністру — вона могла десь поміняти формулювання, десь уточнити.

Міністра не збентежив заголовок інтерв’ю з нею на сайті «Страна.uа»?

Заголовки не узгоджуються, але вони зробили красиво. Матеріал добре розійшовся. Його прочитали більше за всі інші інтерв’ю міністра.

Як відреагувала Скалецька?

З гумором, вона не образилася. Щоправда, вона не експерт із втраченої ерекції.

Ви говорили, що після цього інтерв’ю отримали прочухана.

Кожна моя поява в «блокованих» ЗМІ супроводжувалася істерикою. Мене виключали з загального чату Кабміну на тиждень. На третьому тижні всі звикли, що Раімов є Раімов, і не сперечалися зі мною.

Для комунікацій ви вибирали ЗМІ, які часто називають проросійськими або, як у випадку з каналами NewsOne та Zik, пов’язують із Віктором Медведчуком.

Ми комунікували з усіма ЗМІ, які приходили до нас за коментарями: «ІНТЕР», «Україна», «СТБ», ICTV та інші. Аудиторія цих ЗМІ, що ви назвали, підтримує нашу оцінку роботи попередньої команди міністерства. Нам потрібно було спілкуватися з аудиторією, яка чекала від нас радикальних змін. А хто більш радикальний, ніж «Страна»? Але для балансу, нагадаю, в один день вийшла не тільки «Страна», а й «Лівий берег». Ми спілкувалися зі всіма журналістами, а не з власниками видань.

Ви достукалися до своєї аудиторії?

Так, ми дійшли до аудиторії, яка ненавидить Супрун та її реформи. Ми сказали, що немає ніяких реформ Супрун. Є реформа, закладена президентом [Леонідом] Кучмою ще в 2000 році. Супрун просто реформувала фінансування Нацслужби здоровʼя України [НСЗУ].

Хто прийняв рішення, що сама міністр нічого не коментує?

Це моє особисте рішення. Ми вийшли на війну, я знав, що буде протистояння між «соросятами-супрунятами» і новою командою. Я більше за інших був готовий до публічної боротьби й узяв усю радіацію на себе, але можу пишатися тим, що міністр вийшла з неушкодженою репутацією. І головне — залишилася на посаді, а її хотіли збити. Усі заступники та радники на посадах. А їх збивали нещадно.

Її репутація постраждала: ніхто не розумів, що вона думає, яка її особиста позиція.

Це ви про журналістів говорите, але думка пацієнтів і лікарів про міністра не стала гіршою.

У міністра була така позиція — вона не читає Facebook узагалі, її сторінку ведуть асистенти. Причина дуже проста — вона хоче приймати зважені рішення, а не емоційні.

Але це ізоляція.

Ні, це вберігання себе від фейків, яке допомагає приймати рішення тільки на підставі документів, перевірених фактів. Хоча ми й так ізольовані. Усі живуть у своїх інформаційних бульбашках у соціальних мережах, які самі собі побудували. Соціальні мережі не є зрізом громадської думки. Усі використовують ботів, а вони не можуть бути громадською думкою. На це повинна спиратися міністр у прийнятті державних рішень?

Ви вважаєте правильним, що обличчям МОЗ стали ви, а не міністр?

Так сталося.

Але чи правильно це було?

У цій ситуації — абсолютно. Якби міністр вийшла і показала, що позиція тільки формується, що вона робить аудит, входить у курс справ і на це потрібен час, вона виглядала б слабкою, і це був би кінець. У суспільства зараз високі запити.

Якби виставили [заступника міністра Михайла] Загрійчука перед ЗМІ під час скандалу, наприклад, його б відразу зжерли й можливо відправили б у відставку. Ми повинні були захистити їх від інформаційних атак і дати команді нормально працювати.

Може тоді варто було призначати сильних заступників, яких не можна було легко зжерти?

Зараз у МОЗ сильна команда. Але, ви думаєте, усі погоджуються йти на посаду заступника, стоять у черзі на держслужбу?

Тобто взяли тих, хто погодився, незалежно від компетентності?

Вибирали тих, хто погодився, але з тих, кому пропонували. Загрійчук насправді хороший фахівець. Гук, Чумак, Симоненко, Загрійчук, Семиволос, Солодка — вони кращі, кого могли взяти в команду для складних часів. [Позаштатна працівниця МОЗ Ольга] Голубовська — номер один з епідеміологічної безпеки.

Але до неї багато запитань у журналістів.

У журналістів — так, але коли Голубовська увійшла на першу зустріч з колективом, зал лікарів почав аплодувати. Коли приходила бабуся Уляна [Супрун], її не сприймали. Голубовська зробила помилку з декларацією, це потрібно було пояснити одразу, але вона не медійник, тому я взяв цей удар на себе й отримав купу негативу. Але вона лишилася в команді.

Це вплинуло на вашу репутацію, стосунки з клієнтами?

МОЗ стало для нас дуже гарною рекламою. Мої клієнти побачили, що я не просто язиком по столу ляскаю. У МОЗ більше не було красномовного заступника, прессекретаря чи радника. Тому довелося публічну частину брати на себе.

Поясніть, що відбувається в директоратах. Нова команда МОЗ воює зі старою. Міністр Скалецька обіцяє звільнити всіх неефективних працівників, а команда Супрун каже, що це репресії.

Прийшовши в МОЗ, ми виявили, що стара команда готує документи «в стилі Супрун». Вони перекладали американські протоколи медичної допомоги через Google-перекладач, з помилками, з посиланнями на американські закони, і приносили на підпис міністру. І таких документів було дуже багато. Люди без медичної освіти готують таку х*рню. У команді міністра [Скалецької] вирішили, що потрібно виганяти таких «професіоналів», й ухвалили рішення про аудит міністерства. Ми хотіли проаналізувати якість документів, які наприймала стара команда. Щойно це потрапило в пресу, наступного ранку стара команда опублікувала звернення до премʼєр-міністра. Але він, парламент та уряд нас підтримали. Після цього ми почали налагоджувати нормальну комунікаційну роботу, відзначати важливі дати.

До речі, про важливі дати: на сторінці міністерства було привітання з Міжнародним днем лікаря — святом, якого не існує.

Це не зовсім фейк. Це була помилка мого співробітника. Свято не затверджене на рівні ВООЗ [Всесвітньої організації охорони здоров’я], але відзначається в усьому світі, і ЗМІ багато про нього писали. Мої співробітники не перевірили. Але лікарі його відзначають. Дякуючи журналістам і тому, як була налагоджена комунікація, скандалу не сталося — тільки трохи негативу в соціальних мережах. Інші дати ми перевіряли дуже ретельно. Таких помилок більше не було.

Ви йдете в дуже непростий для МОЗ момент. Вважаєте, це нормально?

Це найкращий момент для виходу — затверджений бюджет, пережили підступи [колишнього держсекретаря Артема] Янчука. [Новий держсекретар Інна] Солодка зараз виконує його обов’язки, — вона грамотний юрист і побудувала субординацію в команді. Зараз усі підтримують міністра. Президент, Кабмін, прем’єр, парламент на боці міністра. Медична спільнота підтримує міністра.

Ви вважаєте, війна в МОЗ закінчилася?

Солодка керує всією цією псевдореформаторською тусівкою. Зараз, крім окремої думки скривджених людей, у нас все нормально.

Це думка не тільки «скривджених» людей. Якщо орієнтуватися на медіа, МОЗ — одне з найбільш проблемних міністерств.

[У процесі узгодження інтервʼю Дмитро Раімов попросив додати, що він не згодний з цим твердженням. Він послався на моніторинг Кабміну і сказав, що про МОЗ писали більше позитивного, ніж негативного.]

Я орієнтувався на іншу аудиторію — лікарі, влада і пацієнти. Вони не вважають, що міністр погана. Пацієнти чекають, що вона зробить доброго, і перебувають з нею в робочому діалозі, влада її не знімає, прем’єр публічно підтримав.

Багато хто помітив, що контент на сайті та Facebook-сторінці МОЗ різко змінився. Раніше пости з соцмереж часто цитували, а зараз замість них звіти та загальні сухі тексти.

процесі узгодження інтервʼю Дмитро Раімов попросив додати, що це не так, і навів за приклад акцію ВООЗ «40 секунд».]

Змінилася цільова аудиторія. Нам потрібно було повернути довіру лікарів як основних провідників реформи. Їм потрібно бачити, що міністр працює, а не про манту пише. До того ж міністр — юристка. Вона не може давати публічно рекомендації як лікар. Придумувати статейки для Facebook ми не встигали.

У прощальному дописі в Facebook ви написали, що впоралися із поставленими завданнями. А Михайло Радуцький в інтерв’ю «Українській правді» говорив, що в комунікації нинішня команда програє.

Це інтерв’ю з’явилося на два чи три тижні раніше від мого відходу. Ми довго його погоджували. Це були найбільш пікові моменти, коли ми часто зчіплювалися й дискутували з приводу того, чи ефективно працюємо в тому чи іншому випадку. На той момент Радуцький хотів, щоб ми працювали жорсткіше, на випередження. Випереджати було б класно, але частина криз були просто помилками команди міністерства. В остаточному варіанті тексту Радуцький прибрав цю фразу, але УП її залишила.

Радуцький був задоволений результатами вашої роботи?

Ми не працювали на Радуцького, ми працювали з міністром. Йому з боку могло здаватися все інакше. Претензій до нас ніяких не було, і міністр в інтервʼю каналу «НАШ» сказала, що це не звільнення, а наше особисте бажання. З Михайлом Борисовичем у нас теж нормальні стосунки лишилися, ми й далі будемо розумними головами поруч. Але ми повертаємося на ринок надавати послуги та заробляти гроші.

«Розумні голови» в міністерстві та комітеті, що за статус?

Це буде формат «Діма знає». Мій телефон є, якщо треба буде моя думка.

Ви натякали, що збираєтесь на посаду держсекретаря при МОЗ. Це правда?

Була така ідея, я від неї не відмовився. Якщо я буду потрібен команді знову в складний момент — ми прийдемо на допомогу. Але якщо повернуся, то вже не комунікатором, а катом для корупціонерів і нероб.