34 роки тому впав Берлінський мур, що розділяв Німеччину. Це було неминуче, але сталося майже випадково через плутанину в соцпартії НДР (архівний матеріал)

Автор:
Сергій Пивоваров
Дата:
34 роки тому впав Берлінський мур, що розділяв Німеччину. Це було неминуче, але сталося майже випадково через плутанину в соцпартії НДР (архівний матеріал)

Оксана Курмаз / Illustration Professium Projector

Берлінський мур розділяв Німеччину на Схід (НДР) і Захід (ФРН) майже тридцять років. Його побудували в розпал Холодної війни між військово-політичними блоками — НАТО й Організацією Варшавського договору. Станом на середину вісімдесятих Холодна війна пішла на спад, а в соцкраїнах здійнялася хвиля антикомуністичних виступів. В СРСР до влади прийшов Михайло Горбачов, який взяв курс на зближення із західними країнами. Проте партійне керівництво НДР замість реформ тільки дужче закручувало гайки. Це призвело до масових акцій протесту в Східній Німеччині восени 1989 року. Формально мур зруйнували бульдозерами в 1990 році, але фактично він упав пізно ввечері 9 листопада 1989-го. Це сталося майже випадково, коли через плутанину в партійному керівництві НДР раніше за необхідний термін оголосили про спрощення правил виїзду з НДР у ФРН. Оглядач «Бабеля» Сергій Пивоваров описує події, які передували падінню Берлінського муру, згадує ролі генсека СРСР Горбачова та канцлера ФРН Гельмута Коля. Проілюструвати матеріал ми попросили студентів школи дизайну Projector.

Берлінський мур збудували в серпні 1961 року після того, як загострилися взаємини між двома військово-політичними блоками — НАТО та Організацією країн Варшавського договору на чолі з СРСР. До цього кордон між обома частинами міста щодня перетинали 300—500 тисяч людей. Тепер же довелося перебудовувати і транспортне сполучення — берлінське метро і трамваї розділили на дві автономні системи.

Офіційна пропаганда НДР називала мур «оборонним валом». Однак барʼєри та загородження робилися з розрахунком, щоб саме жителі Східного Берліна не могли потрапити до західної частини міста. У деяких місцях мур не мав каркаса, щоб танкам було зручніше його знести, якщо війська Варшавського договору вторгнуться в Західний Берлін. За час існування мур кілька разів перебудовували та укріплювали. До 1989 року це був складний комплекс із бетонної огорожі, металевої сітки під струмом, земляних ровів, протитанкових укріплень і смуги з гострих шипів на окремих ділянках. Уздовж муру стояло понад 300 сторожових вишок. Спочатку перетнути його можна було через 13 прикордонних контрольно-пропускних пунктів, але до 1989 року їх залишилося тільки три.

За спробу нелегально перетнути мур можна було отримати до 10 років вʼязниці. Незважаючи на це, мешканці Східної Німеччини все одно намагалися втекти з НДР: прокопували тунелі під муром, перелітали на дельтаплані та повітряній кулі, перелазили по мотузках, перекинутих між вікнами будинків з обох боків муру, і навіть намагалися таранити його бульдозером. І самі східнонімецькі прикордонники нерідко дезертирували й тікали в Західний Берлін.

Станом на середину 1980-х політичне становище змінюється. Соцкраїнами Варшавського блоку прокочується хвиля антикомуністичних демонстрацій, і деякі режими змушені піти на поступки. В СРСР у 1985 році до влади приходить новий генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов. Він проголошує політику «прискорення», «перебудови» та «гласності». Але всередині держави вона дає збої, особливо у сфері економіки. Горбачов намагається врівноважити це зовнішньополітичними успіхами — проводить переговори з лідерами західних країн і досягає розрядки міжнародної напруженості, викликаної Холодною війною.

На тлі такого потепління президент США Рональд Рейган 12 червня 1987 року під час виступу на площі перед Бранденбурзькими воротами в Берліні звернувся до Горбачова з закликом демонтувати Берлінський мур. «Генеральний секретарю Горбачов, якщо ви прагнете миру, якщо ви прагнете процвітання для Радянського Союзу та Східної Європи, якщо ви прагнете лібералізації, приїжджайте сюди, до цих воріт. Містере Горбачов, відкрийте ці ворота. Містере Горбачов, знесіть цей мур!»

З початку 1980-х канцлер ФРН Гельмут Коль налагоджує стосунки з урядом НДР і надає східнонімецькій економіці низку великих позик. Генсек Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) Еріх Гонеккер, що стояв біля керма НДР з 1971 року, підтримує «подальшу мирну співпрацю». Але разом з цим підкреслює, що стіна «стоятиме 50 і навіть 100 років».

Проти обʼєднання Німеччини виступало не тільки керівництво НДР. Союзники ФРН у НАТО, Велика Британія та Франція, також побоювалися посилення могутності Німеччини. Гельмут Коль намагається заручитися підтримкою Горбачова і в жовтні 1988 року прибуває з візитом до Москви. Саме ці переговори стали переломним моментом у вирішенні питання про обʼєднання НДР і ФРН. Горбачов заявив про «нову главу» у взаєминах між країнами. А потім доклав великих зусиль, щоб переконати премʼєрку Британії Маргарет Тетчер і французького президента Франсуа Міттерана.

У 1989 році ситуація у Східній Німеччині загострюється. Влітку Угорщина і Чехословаччина відкривають свої кордони із західними країнами. Цим скористалися десятки тисяч німців, щоб втекти з НДР. У відповідь консервативний уряд Гонеккера запроваджує заборону на поїздки до сусідніх соцкраїн без спеціального дозволу. Зрештою, святкування 40-річчя з дня заснування НДР 7 жовтня 1989 року перетворюється на масові демонстрації з вимогою громадянських прав і свобод. Наприкінці жовтня керівництво СЄПН вимушено йде у відставку. Новим генсеком стає Егон Кренц.

Нове керівництво НДР розуміло неминучість назрілих реформ. Тому ще з кінця жовтня вело переговори з владою Західного Берліна про поступове спрощення прикордонного режиму до грудня 1989 року. Це мало дати час налагодити транспортне сполучення у прилеглих до муру районах. Після довгих консультацій і дзвінків до Москви Кренц представив текст відповідного документа вдень 9 листопада на засіданні пленуму ЦК СЄПН. Те, що відбулося далі, було «низкою випадкових і непередбачених дрібниць», викликаних неузгодженістю в діях партійного керівництва НДР.

Увечері 9 листопада запланували пресконференцію, на якій член політбюро ЦК СЄПН Гюнтер Шабовськи мав відзвітувати про підсумки засідання пленуму. На пресконференцію чи не вперше запросили представників західних ЗМІ. Незадовго до початку Кренц вручив Шабовськи текст документа зі словами: «Це справжня сенсація», забувши попередити, що його офіційна публікація призначена на наступний день. Однак Шабовськи не надав цьому ваги й навіть не спромігся прочитати документ перед пресконференцією.

Перші сорок хвилин Шабовськи присвятив партійним справам, і журналісти вже почали засинати. Нарешті італійський кореспондент Рікардо Ерманн зміг поставити головне питання про спрощення правил виїзду з НДР. Тоді Шабовськи згадав про документ і швидко зачитав його текст. Після цього посипалися запитання про те, коли це набуває чинності. «Шабовськи пробігся поглядом по незнайомому тексту й натрапив на слово «негайно». Пролунали питання про те, чи це стосується Західного Берліна. «Шабовськи неохоче глянув на текст ще раз і з подивом виявив у ньому слова «Берлін (Західний)».

Кореспонденти побігли до телефонів, аби сповістити у свої редакції про справді сенсаційну новину. Уже за кілька годин тисячі східних берлінців зібралися біля КПП, вимагаючи пропустити їх «відповідно до нових правил». Прикордонники, які не отримали жодних інструкцій, спочатку спробували відтіснити натовп. Їхня головна заслуга в тому, що вони в сумʼятті не зважилися відкрити вогонь, а відступили, дозволивши людям вільно проходити через мур, розписувати його графіті та відколювати від нього шматки.

Протягом наступного року мур знесли бульдозерами, залишивши невеликі ділянки як меморіальний комплекс. У жовтні 1990-го НДР припинила існування, а її землі увійшли до складу ФРН. В інтервʼю журналу The Time 31 жовтня 2019 року Михайло Горбачов говорить про те, що «восени 1989 року становище в НДР стало вибухонебезпечним... режим НДР втрачав позиції... і тому падіння Берлінського муру не стало для нас несподіванкою». А Егон Кренц згадує, як за тиждень до падіння Берлінського муру на переговорах у Москві Горбачов сказав йому, що питання про можливе обʼєднання Німеччини «на порядку денному не стоїть».

Хочете більше цікавих матеріалів про історичні події — підтримайте нас донатом:🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].