«Ви повинні бути людьми, а не машинами». Засновник AliExpress і мільярдер Джек Ма зустрівся з харківськими студентами — ось про що він говорив

Автор:
Євген Спірін
Дата:
«Ви повинні бути людьми, а не машинами». Засновник AliExpress і мільярдер Джек Ма зустрівся з харківськими студентами — ось про що він говорив

Wang He / Getty Images

В Україну 7 листопада прилетів засновник AliExpress і найбагатша людина Китаю Джек Ма. Першим містом, яке він побачив, став Харків. Ма зустрівся зі студентами Університету імені Каразіна. В аудиторії не було вільних місць, послухати бізнесмена прийшли понад 400 людей. Ма 45 хвилин говорив про бізнес, ціну успіху, жінок і майбутнє. theБабель публікує тези з його промови.

Одним із секретів моєї компанії є те, що майже 45 відсотків її працівників — це жінки. І вони роблять фантастичну роботу. Чим більше жінок працює, чим більше жінок на керівних посадах, тим краще.

Що робить приватний бізнес успішним — це таланти. Чому моя компанія зросла так швидко? Бо до неї на момент запуску долучилося багато чудових людей. Що я маю на увазі під «чудовими» людьми? Це люди освічені, самодисципліновані та самовмотивовані. Тож уся справа в освіті.

Бізнес, який заробляє гроші, багато вкладає в людей. Тож у своїй компанії ми витрачаємо багато грошей, аби платити зарплату багатьом людям, але в той же час важливо, щоб ми вкладали гроші й в освіту, в університети, школи для старшокласників тощо.

Університетська освіта буде реформована. Нині ті багато університетів, які я відвідував, зосереджуються на тому, щоб «наповнити» людей знаннями. Але я хочу, щоб в університетах люди були творчими, конструктивними, інноваційними. Я не хочу, щоб в університетах люди були машинами для навчання. Вони мають бути креативними.

Сьогодні з університетів приходить багато молодих людей, але вони не можуть знайти собі роботу. З іншого боку — багато компаній шукають собі талановитих працівників, але теж не можуть їх знайти. Тож як університетам, школам і приватним компаніям працювати разом? Створити нову модель для підготовки молоді. Університети та приватні компанії могли б знайти кращу модель для підготовки молоді, аби та приносила користь суспільству.

Що для мене щастя? Коли я бачу, що працівники моєї компанії щасливі, то щасливий і я. Коли я бачу, що користувачі Alibaba та інших моїх проєктів щасливі, то і я щасливий. Ось і все. Якщо людина надто відома, то це жах. Отож щасливим роблять не гроші, визнання чи влада, а люди, які тобі подобаються. Якщо щасливі вони, щасливий і ти.

У майбутньому будуть лише цифрові та нецифрові країни. Завдяки ІТ, завдяки промисловій революції деякі країни є багатими, багато — ні. У цифрову добу країни, які осідлають цифрову хвилю, будуть багатими, а ті, що не зможуть, зникнуть. Багато молодих людей, які знають, як користуватися цифровими технологіями, будуть успішними. Ті ж, хто не буде здатен користуватися цифровими технологіями, зазнає невдачі. Ми, подобається нам це чи ні, уже в цифровій добі. Добра новина: усі постали перед однаковим викликом. Немає експертів із майбутнього — є лише експерти з минулого. Тож перед молоддю відкрився шанс: вчіть цифрові технології.

Блокчейн стане тією технологією, яка зможе вирішити наші проблеми приватності та безпеки. Гадаю, у майбутньому блокчейн буде використовуватися в багатьох сферах. На мою думку, це не технологія для заробляння грошей, а технологія для захисту приватності. Технологія для забезпечення захисту даних.

Мої працівники дуже поважають Україну, бо ви маєте дуже розвинений інтелектуальний потенціал. Ви дуже талановиті, у вас розвинена наука, і ми розраховуємо на співпрацю з вами. З вашими талантами й ресурсами ми можемо зробити щось для світу.

Найважливіший урок, який я вивчив за своє життя, — будь оптимістом! Мені пощастило за життя багато подорожувати світом і побачити багатьох успішних людей: цікавих політиків, цікавих бізнесменів, цікавих науковців, митців. І всі вони мають дещо спільне. По-перше, ми оптимісти. Ми завжди віримо в майбутнє. Ми віримо в людей, молодь. По-друге, ми ніколи не скаржимося. Нехай скаржаться інші. Бо інші постійно нарікають: «Де мій шанс? Де моя можливість?» А можливість — там, де скаржаться інші. Якщо ви бачите, що хтось десь скаржиться, — це ваш шанс.

Не здавайтеся, пробуйте знову, знову і знову. Ми не здавалися. Ішли, лягали спати, прокидалися і пробували знову. І досягали успіху. Кажуть: «Він досяг успіху за одну ніч». Так буває лише в кіно. У реальному житті успіх — це важка праця, довіра до людей, оптимізм і міркування про завтрашній день.

Світ змінюється дуже швидко. Ми входимо в період цифрової економіки, або цифрової доби. Це щось, чого раніше в нас не було. І в нас є шанс, якщо ми підтримаємо зміни. Лише ті, хто ще вчора був успішним, не хочуть настання завтрашнього дня. Лише ті, в кого немає впевненості, відчувають хвилювання. Ми — молоді й повинні вчитися.

Цифрові технології створять багато робочих місць. Учора я сказав своїм друзям у Шеньчжені, які говорили мені, мовляв, у майбутньому не буде робочих місць: у майбутньому буде багато робочих місць, але, можливо, ви просто не будете підходити на них. У минулому столітті через електрифікацію люди переймалися за свою роботу. Електрика ж створила багато робочих місць. Мій дідусь працював 18 годин на добу, сім днів на тиждень. Він був дуже зайнятий. Наше покоління працює п’ять днів на тиждень по вісім годин. І ми теж дуже зайняті. А ваші діти, певно, працюватимуть три дні на тиждень по три години. І вони казатимуть вам, що дуже зайняті.

Ви повинні бути людьми, а не машинами. Якщо ви хочете навчитися запам’ятовувати більше й швидше — ви зможете, але машина буде все одно кращою за вас. Ви маєте робити речі, які машина робити не здатна. Тож хвилюйтеся не за майбутнє, хвилюйтеся за себе.