Міністр Дубілет хоче порахувати українців за допомогою сім-карт і реєстрів. Демограф Елла Лібанова пояснює, чому це хороша ідея, але не перепис населення

Перегляди:
3918
Автор:
Юліана Скібіцька
Дата:

Перепис населення

Артем Марков / Дар'я Светлова / theБабель

У 2020 році в Україні має відбутися перепис населення. ООН рекомендує проводити його раз на десять років, але в незалежній Україні останній і єдиний перепис був майже двадцять років тому — у 2001 році. За цей час усі головні цифри та відомості про населення країни застаріли, і демографи кажуть, що далі відкладати перепис не можна. Міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет запропонував відмовитися від класичного методу — обходу квартир і особистих інтервʼю, та отримати всю інформацію з декількох реєстрів і баз операторів звʼязку. Це, за підрахунками уряду, допоможе заощадити гроші та провести перепис швидко. На прохання theБабеля директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова пояснює, чому цей метод хороший, але не замінює повноцінний перепис.

Що пропонує Дмитро Дубілет

  1. Дізнатися у мобільних операторів кількість абонентів у всіх населених пунктах України. Абоненти — це ще не всі жителі: у когось може бути дві або три сім-карти, а хтось не користується мобільним взагалі. Тому ці дані потрібно буде коригувати.

  2. Найгірше дані від операторів «проявлять» пенсіонерів і дітей, тому що вони мало користуються мобільними. Тому дані про їхню чисельність потрібно буде взяти з реєстрів РАЦС і Пенсійного фонду.

  3. В окремих містах і селах потрібно провести «калібруючі» соцопитування і дізнатися, скільки сім-карт припадає на одного українця — виявити так звані «поправні коефіцієнти».

  4. Знаючи поправні коефіцієнти для різних вікових груп, можна оцінити чисельність жителів усіх міст і сіл.

Те, що пропонує Дубілет, — не перепис, а оцінка чисельності населення. Такий підхід не дасть інформацію про якість населення: стать, вік, рівень освіти, сімейний стан, етнічну приналежність, рідну мову, статус на ринку праці, джерела доходів, житлові умови, участь у міграціях (як зовнішніх, так і внутрішніх) кожного окремого українця.

Інформація від мобільних операторів може вирішити локальні завдання, наприклад транспортне питання. Якщо знати, як переміщуються мобільні телефони, можна розрахувати, скільки громадського транспорту має бути в місті та за якими маршрутами його краще пускати. Це можна застосувати для Києва та приміської зони. Але Київська область — не вся Україна. Є маса сіл, де немає мобільного звʼязку. Коли я сказала про це Дубілету, він здивувався і, здається, не повірив.

Ми плануємо модернізувати перепис і провести його з планшетом, а не з переписним паперовим листом, як було раніше. Так можна заощадити масу часу і грошей, уникнути деяких помилок, контролювати роботу переписувачів.

Ми хочемо зробити переписні ділянки на кшталт виборчих — для тих, хто не захоче пускати переписувача додому. Туди люди зможуть прийти і зареєструватися самостійно або за допомогою фахівців. Ще один варіант — інтернет-реєстрація, коли на всі запитання людина зможе відповісти онлайн. Деякі країни таким чином проводили перепис 2010 року і планують те ж саме на 2020 рік. Але навіть в Естонії, де високий рівень компʼютерної грамотності, лише третина населення відповіла на питання в інтернеті. У нас буде ще менше.

Перепис потрібно проводити кожні десять років, тому що за цей час накопичуються помилки, велика частина яких повʼязана з міграцією. Переїжджаючи з місця на місце, людина не завжди реєструється, і зрозуміти, де вона фактично живе, неможливо. Тому переписувачі запитують, чи живе людина в цьому місці з народження, і якщо ні — коли переїхала.

Важливо відокремити постійне населення від наявного — тих, хто на момент опитування був удома. Для одних цілей потрібен облік наявного населення, наприклад для організації того ж транспорту. Для інших — розрахунку субвенцій, будівництва шкіл і дитсадків — постійного. [Переписувачі] ставлять два запитання: хто проживає тут постійно і хто перебував у цьому приміщенні в критичний момент перепису (наприклад о 12 годині ночі з 5 на 6 грудня).

На перепису можна заощадити, якщо є демографічні регістри. У цьому випадку можна не ставити багато питань, не опитувати всіх, а використовувати вибірковий метод. Але щоб створити такий реєстр, потрібно 10—15 років. Сподіваюся, Україні на це знадобиться менше часу, і у 2030 році ми зможемо провести перепис на базі регістрів — швидше і дешевше.

У грудні Держстат проводитиме пробний перепис. Але він не дасть всієї потрібної інформації. Нам потрібно пояснити влади і населенню, чому перепис важливий. Сподіваюся, це вдасться.