У вимираючому японському селі майже не залишилося людей. Їх замінили ляльками — переказуємо матеріал The New York Times

Перегляди:
1073
Автор:
Ріта Дудіна
Дата:

Carl Court / Getty Images

У 1950—1960-х в японській долині Ія будували греблю, але після завершення будівництва багато людей виїхали в міста — постійне життя в горах виявилося складним. У цій долині є село Наґоро, де майже не залишилося молоді, але зʼявилися ляльки-жителі. Їх робить Цукімі Айяно, яка вирішила, що таким чином ситуація стане веселішою. Тепер ляльок в Наґоро вдесятеро більше, ніж жителів. tһеБабель переказує матеріал The New York Times про японське село, яке знають завдяки не людям, а лялькам.

В Японії скорочується і старіє населення, а Наґоро — одне з сіл, де це відчувається особливо сильно. Воно ніколи не приваблювало людей як місце для постійного життя — Наґоро розташоване в горах, де немає зручного транспорту. У 50-х роках минулого століття тут жили до трьохсот людей, з часом одні виїхали до міста, інші померли. У липні 2019 року тут було 27 жителів, майже половина з них — старші 65 років.

Місцева адміністрація намагається виправити ситуацію і пропонує бонуси за переїзд в Наґоро з міста — знижки на житло і медобслуговування, субсидії з догляду за дитиною. Але це нікого не приваблює — у Наґоро немає ні університетів, ні роботи, ні навіть лікарні. Молодь відвідує рідних у селі на свята, люди похилого віку займаються землеробством. Разом з ними в селі живуть ляльки, що зображують тих, хто виїхав чи помер.

Carl Court / Getty Images

Ляльки робить сімдесятирічна художниця Цукімі Айяно. Шістнадцять років тому вона повернулася в Наґоро допомагати батькові. Йому 90 років, і він найстаріший житель села. Коли Айяно приїхала, у Наґоро були лікарня, закусочна й ігровий центр. Айяно засіяла батьківський город насінням, але його склювали ворони. Вона вирішила зробити кілька опудал: одне чоловіче, схоже на батька, і пару жіночих. У 2003 році фігури побачили випадкові туристи і замовили в Айяно кілька штук, відтоді вона робить їх постійно — як «дітей», так і «дорослих». Для ляльок Айяно використовує деревину, дріт, газети й одяг, який їй надсилають зі всієї Японії.

Для села Айяно робить ляльки безкоштовно. У покинутій школі вона влаштувала музей з ляльок учнів, вчителів і батьків. Для шкільного фестивалю вона зробила сорок «учнів», які грають у мʼяч, катаються на гойдалках і перетягують канат. Зараз у Наґоро 350 ляльок-жителів — удесятеро більше, ніж людей. Іноді Айяно дає майстер-класи та приймає замовлення. Один вдівець замовив у неї дві ляльки своєї дружини: одну посадив у вітальні, другу в спальні. Айяно каже, що ляльки стали популярними, тому що були схожі не на опудал, а на людей. Собі вона зробила ляльку своєї бабусі та їздить з нею в магазин. У неї двоє дітей, які живуть у місті.

Carl Court / Getty Images

У 2012 році тут закрилася початкова школа, але місцева адміністрація спробувала врятувати ситуацію — відкрила велику сучасну школу, де навчалися 38 дітей. Наймолодший житель села, 38-річний Тацуя Мацура до 2016 року тримав у Наґоро готель. Але закрив його, тому що не зміг знайти персонал. Він каже, що молоді тут важко та нецікаво. Але завдяки лялькам сюди щороку приїжджають близько трьох тисяч туристів.

Професор Токійського університету і колишній губернатор міста Івате Хіроя Масуда каже, що треба придумати новий спосіб розвивати Наґоро, інакше село вимре. Місцеві люблять ляльок і не вважають витівку Айяно божевільною. Але дехто шкодує, що Наґоро відоме завдяки лялькам, а не людям.