Пів століття тому вчені шукали збудник застуди і виявили перший коронавірус. Проте боротися з цими патогенами досі не навчилися — переказуємо статтю Forbes

Автор:
Яна Собецька
Дата:
Пів століття тому вчені шукали збудник застуди і виявили перший коронавірус. Проте боротися з цими патогенами досі не навчилися — переказуємо статтю Forbes

Артем Марков / «Бабель»

Люди хворіли на застуду століттями, не маючи уявлення про те, що її викликає. Лише у ХХ столітті учені почали поступово ідентифікувати віруси, відповідальні за характерний набір симптомів. Їх назвали «коронавірусами». Перші відкрили ще у 1960-х, однак через їхню відносну нешкідливість цікавість учених до них вщухла. Лише після спалаху атипової пневмонії 2003 року науковці знову почали активно досліджувати ці патогени. Коронавіруси передаються людям від тварин, мають складну генетичну будову і можуть мутувати. Досі не вдалось з’ясувати, чому одні коронавіруси досить безпечні для людини, а інші викликають важкі захворювання. «Бабель» переказує матеріал Forbes про те, як вивчали коронавіруси — від найпершого і до SARS-CoV-2, що спричинив нинішню глобальну пандемію.

Учені дізнавалися про віруси поступово. До середини ХХ століття вони розробили кілька технологій для того, щоб виявляти окремі патогени, проте вони були недосконалими. У близько 35 відсотків людей із симптомами застуди ідентифікувати збудника недуги не вдавалося.

У 1965 році дослідниця з Чиказького університету Дороті Хемр вивчала культуру тканин студентів, які підхопили застуду. Вона виявила новий вірус, який назвали 229E. Цей патоген став першим у переліку з семи коронавірусів, здатних уражати людей.

Паралельно з Дороті інші дослідники теж шукали збудника застуди. В Англії група вчених на чолі з доктором Девідом Тайреллом вивчала нежить. Вони виділили з культури тканин щось, що скидалося на новий вид вірусу. Дослідивши патоген під електронним мікроскопом, учені побачили схожість зі вже відомим вірусом, який у 1930 році виявили у курчат із захворюванням бронхів.

Щоб перевірити, чи не був виділений вірус присутній у культурах органів, де його вирощували, учені вирішили провести тест. Тоді під час біологічних досліджень не дотримувались суворих заходів безпеки, тому дослідники помістили зразки до носа 113 волонтерам — захворів лише один з них, проте цього було достатньо.

З’ясувати природу застуди намагався й Кен Макінтош з Гарвардської медичної школи. У той час, коли свої резонансні відкриття зробили Тайрелл і Хемр, він працював над схожим дослідженням у команді вчених Національного інституту здоровʼя. Цим науковцям вдалося знайти ще один схожий патоген — OC43.

У 1968 році зʼявився термін «коронавірус» — під електронним мікроскопом його поверхня нагадує зовнішні шари сонячної атмосфери, корону.

Ці відкриття привернули чималу увагу преси, проте вона швидко вщухла. Коронавіруси були досить безпечними для людини — 229E та OC43 викликали помірні симптоми, що не потребували якогось специфічного лікування. Медики прописували пацієнтам жарознижувальні, засоби від кашлю та курячий бульйон.

Коронавіруси, які вражають людей:

  • 229E — відкритий 1965 року, у більшості випадків викликає застуду;

  • OC43 — відкритий 1967 року, також викликає застуду, передається людині від домашньої худоби;

  • NL63 — виявлений 2004 року в Нідерландах, вражає дихальні шляхи, головні симптоми: лихоманка, кашель, біль у горлі, риніт;

  • HKU1 — виявлений 2005 року в Гонконзі, викликає респіраторні захворювання, але може розвинутися до пневмонії чи бронхіту;

  • SARS-CoV-1 — збудник атипової пневмонії, перший випадок захворювання на яку зареєстрований 2002 року в Китаї;

  • MERS-CoV — збудник близькосхідного респіраторного синдрому, спалах якого стався у 2015 році, зареєстровано 2 494 випадки зараження, з них 858 смертельні;

  • SARS-CoV-2 — виявлений в кінці 2019 року в Китаї, спричинює небезпечне інфекційне захворювання — COVID-19.

Цікавість до коронавірусів зросла лише після спалаху атипової пневмонії (SARS). Патоген, що виник у 2002-му в Китаї, був нетипово небезпечним. Він викликав серйозну недугу — тяжкий гострий респіраторний синдром.

Вірус поширився на 29 країн та інфікував понад 8 тисяч людей, 774 загинули. Спалах вдалося загасити за допомогою обмежувальних заходів. Проте надзвичайно велика смертність змусила учених по-новому поглянути на клас коронавірусів і активизувати дослідження.

Згодом учені виявили ще два відносно нешкідливі коронавіруси — NL63 та HKU1. А у 2012 році, майже через 50 років з часу виявлення, науковці повністю розшифрували послідовність геному 229E. Цей вірус досі продовжує заражати людей і в окремих випадках може спричинювати гострі респіраторні симптоми.

Усі коронавіруси, які вражають людей, найімовірніше, пішли від кажанів. Ці тварини здатні переносити у своєму організмі величезну кількість патогенів і не хворіти. А вже згодом коронавіруси через проміжного носія поширилися на людей.

Так, OC43 передався людині від домашньої худоби, а MERS-CoV — від верблюдів. Щодо нового коронавірусу SARS-CoV-2, його проміжним носієм теж стали тварини.

Проте на деякі питання досі не вдається знайти відповідь. Наразі серед семи коронавірусів, що вражають людину, найбільше вирізняються SARS-CoV-1, MERS-CoV і SARS-CoV-2, що спричинює COVID-19. Саме для них характерні значно гірші симптоми та вищі показники смертності, ніж для їхніх «родичів». Однак пояснити цю відмінність учені поки що не можуть.

Доктор Макінтош припускає, що коронавіруси приховують у собі ще багато невідомого. Вони великі та складні, а також здатні змінюватися на генетичному рівні. До того ж вони можуть легко розкладатись і збиратися в одній і тій самій клітини.

Ці мутації, ймовірно, призвели до появи як патогену, що спричинює тяжкий гострий респіраторний синдром, так і коронавірусу, через який розвивається COVID-19. За словами дослідника, коронавіруси мають найбільший РНК-геном серед усіх вірусів, властивих тваринам. І у цьому приховано багато секретів.