У великодню ніч у церквах Києва люди в масках (на підборідді) причащалися з однієї ложки, цілували Біблію і влаштовували хресну ходу. Великодньо-карантинний репортаж

Автори:
Євген Спірін, Сергій Моргунов
Дата:

Володимирський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Цього року Україна як ніколи серйозно готувалася до Великодня. Через місяць після початку карантину посадовці всіх рівнів і президент Володимир Зеленський багато разів просили вірян пропустити Великоднє богослужіння і залишитися в цю ніч вдома. Президент попередив: якщо до цих рекомендацій не прислухаються, захворіти на коронавірус після свят можуть від двох до десяти відсотків населення. Утім, глава Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Онуфрій закликав прийти на Великодню службу. Цю заяву він зробив вже після того, як у Києво-Печерській лаврі виявили майже 100 хворих на коронавірус, а троє священників померли. Глава православної церкви України (ПЦУ) Епіфаній після консультацій з президентом вирішив провести богослужіння у віддаленому режимі, а парафіян попросив дивитися трансляції по ТБ. Однак умови карантину, за якими в громадських місцях можна збиратися максимум по двоє, порушували в обох церквах. У ніч на 19 квітня поліцейські, які мали зупиняти і штрафувати порушників, пускали до храмів десятки людей. Загалом у великодню ніч до церков, за даними поліції, прийшли 130 тисяч українців. Головний редактор «Бабеля» Євген Спірін і фотограф Сергій Моргунов із вечора 18-го до ранку 19 квітня обійшли кілька церков ПЦУ і УПЦ МП. Там вони бачили хресну ходу без масок, причастя зі спільної ложки й цілування Біблії та чули прокльони священників. Як це було — у великодньо-карантинному репортажі «Бабеля».

Михайлівський собор (ПЦУ), вечір

У Михайлівському соборі в центрі Києва о восьмій вечора перед Великоднем щосили готуються до трансляції богослужіння. Її анонсували одразу декілька головних телеканалів, щоб усі бажаючі змогли віртуально відвідати службу, не виходячи з дому. У церкві ставлять світло і камери. Між технікою ходять оператори і режисери, поруч метушаться молоді священники. Вони помічають, що їх фотографують, і швидко надягають маски. Сьогодні вночі тут не буде вірян.

Михайлівський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Києво-Печерська лавра (УПЦ МП), вечір

О пів на одинадцяту біля церкви Воскресіння Христового у Києво-Печерській лаврі чергують поліція і натовп журналістів. Останні не дуже розуміють, чи буде тут служба — у лаврі карантин. Навколо церкви вештаються кілька людей, не розуміючи, куди стати, щоб освятити принесені паски і їжу. Зрештою, так і не знайшовши собі місця, вони стають біля паркану, щоб було видно дзвіницю. Деякі парафіяни йдуть у храм. Їх пускають по одному, не більше ніж на 5 хвилин. Коли хтось затримується всередині, двері в церкву відкриває поліцейський і підганяє, щоб хуткіше виходили.

Києво-Печерська лавра (УПЦ МП)

«Бабель»

Усередині церкви ходить священник і дає настанови хору, які молитви читати і в якому порядку. Він і хористи без масок. Після настанов служитель разом з іншими священниками виходить до тих, хто зібрався під воротами, і намагається пояснити, чому такий режим:

— Зрозумійте, нам треба подолати хворобу. Пʼять хвилин постояли та йдемо. У нас 20 храмів стоять порожні. Лавра хворіє! У нас усі брати захворіли. Ну як, не всі...

До воріт церкви підходять двоє чоловіків і запитують поліцейських:

— А що, служба почалася? А це ж Московський патріархат?

Поліцейський киває. Один з чоловіків заходить до церкви поставити свічку, але кошик із пасками та яйцями залишає зовні.

Літня жінка, яка стоїть поблизу, дає чоловікам «цінні» поради:

— А я кажу, ідіть у Фроловський, там все є — і посвятити, і причаститися. Я там сьогодні причащалася, нікого зайвого, немає цих наглядачів. І взагалі, це все провокація, це все [мер Києва Віталій] Кличко зробив, щоб лавру відібрати!

Свято-Введенський монастир (УПЦ МП), ніч

У Свято-Введенському монастирі (УПЦ МП), неподалік лаври, теж іде служба. Біля храму чергує поліція, у дворі близько 50 людей, у храм пускають по одному, але там уже є люди. Наш фотограф Сергій Моргунов заходить всередину, але щойно священник бачить камеру, одразу хапає Моргунова за руки і намагається виштовхати. Спочатку священник каже, що він головний настоятель і забороняє перебувати в храмі, пізніше що головний настоятель (не він) не дав благословення на зйомку, а в кінці взагалі повідомляє, що настоятель благословив виштовхати Моргунова із храму:

— Ти що, кришки труни не боїшся? Я забороняю тут перебувати, я зараз викличу поліцію, — кричить священник на фотографа.
— Викличте, будь ласка, ви поводитеся неадекватно, — відповідає Моргунов.

Свято-Введенська церква (УПЦ МП)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Цієї миті на допомогу священнику приходять люди з храму. Вони кажуть, що фотограф «скоро помре», «зʼїде з глузду назавжди» і що якщо він «проти церкви, то після такого не живуть». Обурення та прокляття перериває черговий поліцейський: він пояснює священникові, що заборонити комусь перебувати в церкві не можна. Той роздратовано хмикає і йде зі словами:

— Я адвокат, я краще знаю.

У цей час поліцейські дозволяють служителям вийти з храму з іконою на вулицю. Поки вони ходять навколо церкви, до них приєднуються кілька десятків вірян. Усі, крім священників, у масках, але дистанції ніхто не дотримується. Утворюється молитовна хресна хода. Після трьох кіл навколо церкви служителі повертаються всередину.

Свято-Введенський монастир (УПЦ МП)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Літня жінка, яка говорила про Кличка і лавру, теж тут. Вона незадоволена, що людей не більше пʼятдесяти:

— Ось подивіться, які всі насправді віруючі. Владика Онуфрій сказав усім прийти. А скільки прийшло? Але нічого, зате істинно віруючі прийшли.

До півночі священники ще кілька разів влаштовують хресну ходу, після цього люди розходяться, а церкву закривають до служби о девʼятій ранку.

Свято-Введенська церква (УПЦ МП)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Філарет і ПЦУ

  1. Українські церкви об’єдналися у єдину Православну церкву  України. Її очолив митрополит Епіфаній. Філарет не підтримав його кандидатуру. Українська православна церква Московського патріархату відмовилась визнавати нову церкву, до ПЦУ перейшли тільки окремі парафії.

  2. У Стамбулі підписали томос про автокефалію української церкви. Наступного дня його передал Епіфанію патріарх Варфоломій.

  3. Священний синод ПЦУ створив для почесного патріарха Філарета релігійну організацію в складі ПЦУ у формі місії. Синод надає Філарету право пожиттєво служити у Володимирському соборі.

Володимирський собор (ПЦУ), ніч

До першої години ночі у Володимирському соборі близько ста людей, усі в масках. Тут во всю йде служба: колишній глава УПЦ Київського патріархату Філарет читає молитви і готується до причастя. Він та інші священники без масок і рукавичок. Один зі служителів намагається стежити, щоб люди не стояли впритул одне до одного:

— Розійдіться, не товчіться, розійдіться.

Люди слухняно розходяться, але за хвилину знову підходять одне до одного. Одному з парафіян стає погано, він втрачає свідомість. Його оточують, приходить охоронець і викликає швидку, яка довго не приїздить. Чоловік так і лежить на підлозі. Наш фотограф виходить на вулицю, щоб попросити поліцейських про допомогу.

Володимирський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Слідом за ним виходить церковний охоронець — він відповідає на питання Моргунова замість поліцейського, а той просто повторює відповіді:

— Так, до швидкої вже телефонували, — каже охоронець.
— Швидка вже їде... — вторить йому поліцейський.
— Чоловік на груди прийняв, — виправдовується охоронець.
— Так це, він же прийняв... — повторює поліцейський.

Володимирський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Поліцейський в масці так і не наважується увійти до собору та допомогти чоловікові. У храмі шикується черга на благословення перед причастям. Люди підходять до священника, він прикладає хрест до чола, а після всі по черзі цілують Біблію. Після благословення Філарет по черзі причащає приблизно 50 людей з однієї ложки.

Володимирський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Після цього він освячує кошики з пасками та пакети з їжею. До третьої ночі люди розходяться, священники дуже швидко перевдягаються і йдуть з храму.

Володимирський собор (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Києво-Печерська лавра, ранок

О сьомій ранку біля лаври порожньо. У сквері памʼяті воїнів, які загинули в Афганістані, на лавках сидять представники «Муніципальної варти». Вони в рукавичках і масках, але дистанції ніхто не дотримується, їх понад 10 осіб. Над входом до лаври літає дрон.

Києво-Печерська лавра

Сергій Моргунов / «Бабель»

Вхід перекрито, тут стоять кілька поліцейських і нацгвардійців у масках, одна машина швидкої і намет, біля якого чергують медики в захисних костюмах. На площі перед храмом тільки двоє жебраків. Вони сховали таблички з написами про допомогу і, здається, відпочивають у тіні зупинки після нічної служби. Запитую у поліцейського, чи пускають вірян у храм святити паски.

— Так все вночі закінчилося, людей вже не буде. Може пізніше, але не більше 10 і щоб всі на вулиці стояли.

Свято-Феодосіївський монастир (ПЦУ), ранок

Журналіст і оператор телеканалу ZIK готуються до ранкового включення, але показувати особливо немає чого. Вони згортають камеру і йдуть через дорогу — там, на розі центральних вулиць Цитадельної та Лаврської розташований Свято-Феодосіївський монастир ПЦУ. Його ворота зачинені, за ними стоїть священник, а сам вхід перегородили представники «Муніципальної варти». Священник без маски пояснює, що служба триває, але у храм пускають не більше 10 осіб, а святити паски будуть у дворі монастиря по черзі. За дотриманням карантинних квот стежить «Муніципальна варта». До храму з різних боків починають підходити люди з камерами і фотоапаратами. Священник жартує:

— Ну ось, тепер на одного вірянина три фотографи.

Свято-Феодосіївський монастир (ПЦУ)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Свято-Введенський монастир (МП)

Ідемо до Введенського монастиря Московського патріархату, в якому вночі проклинали фотографа Сергія Моргунова. Але і тут рано-вранці нікого, крім поліцейських, які перегородили арку на вході, та однієї літньої жінки. Вона з купою пакетів іде до воріт і, звертаючись до поліцейського, запитує:

— Так а служба буде?
— Так рано ще, усе тільки після девʼятої почнеться, — відповідає поліцейський в масці.

Поліцейський пропускає нас із фотографом у двір церкви, двері храму зачинено, у дворі теж нікого. Вирішуємо почекати девʼятої ранку і піти назад до лаври.

Свято-Феодосіївський монастир, (УП)

Біля Свято-Феодосіївського монастиря о 09:15 вже припарковані кілька машин. У двір пускають по одному, щоб було не більше десяти людей. Парафіяни проходять, ставлять на підлогу кошики з пасками, крашанками, вином. Священник читає молитву і кропить водою. На вході утворюється черга з кількох людей, усі вони стоять на відстані одне від одного. Біля паркану зупиняється Nissan Pathfinder, бічне скло повільно опускається, у салоні двоє — чоловік і жінка, обоє в масках. Чоловік запитує, чи пускають святити паски.

— Так, пускають, пускають потрохи, — каже йому поліцейський.
— Фух, ну хоч тут пускають.

Вони паркуються просто біля входу до храму і з кошиками йдуть у двір. Саме цієї миті з храму виходить священник і починає чергову молитву і освячення:

— Освяти і паску, яйця, інші продукти...

Молода жінка штовхає кошик ближче до священника, дістає iPhone і починає знімати сторіз саме тоді, коли служитель бризкає на неї водою. Поки люди йдуть святити паски, інший священник жартує з «Муніципальною вартою»:

— Ви поки боксом займалися, я грав на кларнеті, але й морди бив. А знаєте чому? А тому, що гопників ніколи не любив, — каже священник без маски.

Хлопці з «Варти» сміються і пропонують священнику працювати з ними. Фотографів біля храму стає ще більше, ніж рано-вранці. Усі намагаються зняти процес освячення, але оскільки у двір не пройти, видно не дуже добре. До храму чимчикує вже знайома жінка з купою пакетів. Священник відволікається від «Варти» і говорить:

Свято-Феодосіївський монастир, (УП)

Сергій Моргунов / «Бабель»

— О, це перші ластівки. Побираются. Підходить одна, мовляв, я з Донбасу, будинок розбило, ніде жити, їсти немає, подайте грошей. А я чую закарпатський говір, питаю: Звідки? — З Донбасу! — Звідки з Донбасу? — Ну, Донбаса — місто таке.

Свято-Введенський монастир, ранок

О 09:15 починається служба й у Введенському храмі МП. Тут людей значно більше. У дворі 10 осіб, ще стільки ж у самому храмі. Щоб пройти у двір, треба зайти через арку, її перегородили поліцейські. Біля арки стабільно черга з 3—4 людей. Принцип простий: один вийшов, наступний зайшов. Поліцейський бачить камеру і звертається до нас:

— Та ви ж тут вночі вже фотографували!
— Ну, так то вночі, а нам треба ще вдень, — відповідає фотограф Моргунов.
— Станьте в чергу, — просить поліцейський, міркує і додає. — Може, пропустіть тих, кому справді треба?

До церкви підходять двоє фотографів — Костя Чернічкін і його колега Діма Стойков. Діма теж знімав вночі та наслухався прокльонів на свою адресу від священників.

— Злі вони тут, я йому кажу: «У вас в церкві бога немає». А він мені вказує на стіну, де ікона з Ісусом намальована й каже: «Як це немає, так ось же він!»

Свято-Введенський монастир

Сергій Моргунов / «Бабель»

До храму підʼїжджає великий автомобіль, з нього виходить дівчина в пальто, джинсах і кедах з написом Prada. Вона впевнено йде з кошиком в арку, але її зупиняє поліцейський:

— Один вийшов, зайшов інший, а он там кінець черги.

Почувши цю фразу, літні жінки з пасками в руках, які чекають своєї черги, задоволено посміхаються. Із боку вулиці Московської до храму іде дівчина в масці та з немовлям на руках — її одразу пропускають усередину. Кілька хвилин вона тупцює на подвірʼї, а потім запитує, чи можна їй зайти в храм, де вже є 10 людей. Поліцейський киває і пускає її всередину.

Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир (УПЦ МП), ранок

Наостанок ми вирішуємо перевірити ще Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир. На сайті написано, що святити паски тут будуть о 09:40. У цей час двері монастиря зачинені. На них наклеєний аркуш із написом «Карантин». Біля дверей розгублено стоїть чоловік із пакетом. Стукаємо у двері кілька разів, відповідає чоловічий голос:

— Що там?
— Можна зайти? У вас написано о 09:40 початок, зараз 09:40.
— Куди зайти? Усе скінчилося.

Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир (УПЦ МП)

Сергій Моргунов / «Бабель»

Двері відкриваються наполовину, з-за них виглядають церковний охоронець і зовсім молодий священник. Охоронець дивиться на камеру:

— Куди вам? Що ви святити зібралися?
— Ми познімати...
— А годі вже знімати, причастя закінчилося. Усе. Владика сказав.

Він закриває двері та брякає засувом. Утім, до церкви починають приїжджати люди, їх мало, усі в масках. Навпроти дверей на землі лежить ящик. Парафіяни кладуть на нього свої кошики і пакети. Із храму виходить священник у церковному одязі та з маскою на обличчі, із тумбою і чашею в руках. Навколо ящика — чотири людини. Священник під дзвони читає молитву і святить пакети. Через пʼять хвилин народ розходиться. Священник і його помічник залишаються біля храму самі. Помічник у масці помічає камеру і йде до нас:

— А ви з якого каналу? А, не з каналу. Ось раніше я б вам і монастир показав — у нас тут печери, як в лаврі. Тільки їх знайшли вже на початку ХХ століття, а потім відновлювали. І монастир у нас гарний, але тепер, бачите як, усередину не можна — карантин.

Обидва служителі ще хвилин десять стоять мовчки, виглядаючи парафіян. Не дочекавшись нікого, вони відкривають двері храму і заходять усередину. Один з них стягує маску та махає нам рукою:

— Ви це, обовʼязково приходьте. Уже після карантину.

Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир (УПЦ МП)

Сергій Моргунов / «Бабель»