Усі сваряться через проєкт меморіалу «Бабин Яр». Що там планують побудувати та чому пішла попередня команда? «Бабель» поговорив з усіма сторонами конфлікту

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» будують на приватні пожертви. Він існує з 2016 року, коли право на оренду землі в урочищі отримав благодійний фонд, який фінансують російські олігархи українського походження Михайло Фрідман і Герман Хан. Права на ділянку за 2,7 мільйона доларів продав нинішній депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Вадим Рабінович через бізнесмена Павла Фукса. Раніше Рабінович отримав землю в Бабиному Яру в оренду від Київради для будівництва меморіалу, але так цього і не зробив.

Крім Фрідмана і Хана, до проєкту долучився і Павло Фукс, а також дисидент і колишній політик Натан Щаранський, голова Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер, головний рабин України Яків Дов Блайх, боксер і брат мера Києва Володимир Кличко, співак і політик Святослав Вакарчук, український бізнесмен Віктор Пінчук. Усі вони входять до Наглядової ради та контролюють роботу команди. Нещодавно до них приєдналася Нобелівська лауреатка, письменниця Світлана Алексієвіч.

До листопада 2019 року виконавчою директоркою «Бабиного Яру» була Яна Барінова. Її команда розробила бізнес-план і концепцію меморіального центру, зібрала всі факти про Голокост в Україні в Базовий історичний наратив і підписала меморандум про співпрацю з Міносвіти, Мінкультури та КМДА. У вересні минулого року команда провела архітектурний конкурс під егідою ЮНЕСКО, де перемогло австрійське бюро Querkraft Architekten — саме за їхнім проєктом у Києві мали збудувати меморіальний комплекс. Будівництво мало розпочатися вже цього року, обіцяв президент Зеленський.

Як у проєкті з’явився Хржановський?

Восени минулого року Наглядова рада центру вирішила, що проєкту «час переходити на новий етап», розповідав Михайло Фрідман. Так з’явилася посада художнього керівника, яку обійняв Ілля Хржановський — російський режисер, автор «Дау». Саме Фрідман і попросив його «зробити проєкт цікавішим та емоційнішим», розповідав Хржановський. За словами режисера, він спілкувався з іншими членами Наглядової ради: Віктором Пінчуком, Натаном Щаранським, Рональдом Лаудером, Германом Ханом і Світланою Алексієвич. Усі вони нібито підтримували його кандидатуру.

Хржановський працював над проєктом задовго до офіційного призначення. Ще в березні 2019 року він уперше прийшов до київського офісу «Бабиного Яру» та познайомився з його керівницею Яною Баріновою. Протягом весни та літа Хржановський вивчав проєкт і консультував команду. Тодішні працівники сприймали ідеї Хржановського «стримано або негативно», розповів «Бабелю» голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який тоді працював із Баріновою. За його словами, Хржановський регулярно проводив інтерв’ю з членами команди та розпитував, яким вони бачать майбутнє проєкту. «Хтось скаржився, що питання [Хржановського] виходили за межі робочих, стосувалися особистих поглядів. Хтось узагалі зазначав незвичну манеру спілкування», — згадує Дробович.

У листопаді Хржановського офіційно представили як керівника творчого напрямку. Наглядова рада перерозподілила обов’язки таким чином, що Хржановський фактично став головним на проєкті, каже Яна Барінова. Їй не подобалися ідеї режисера щодо меморіалу, тому вона вирішила звільнитися. «Вище керівництво не хотіло, щоб я йшла. Але з огляду на об’єм повноважень я не могла гарантувати, що проєкт буде реалізовуватися в раніше заявленому форматі», — розповіла вона «Бабелю». Поступово за нею пішла більша частина команди — близько 30 людей. «У всіх ця тема відгукується, у мене 14 родичів розстріляли під час Голокосту під Таганрогом. Тому мені та іншим колегам нові ідеї здалися неприпустимими», — говорить вона. Головний історик проєкту, нідерландець Карел Бергхоф заявив, що звільнився з етичних міркувань — тому, що проєкт очолив Хржановський. Він розкритикував його за «Дау» і сказав, що має подбати про свою репутацію.

Після звільнення Барінової на її місце запросили Макса Яковера — колишнього керівника інноваційного парку Unit City і виставкового центру «ВДНГ». У «Бабиному Яру» він займається переважно адміністративними питаннями. Він не хоче критикувати стару команду та каже, що вона «просто виконала свої функції». Завдання Хржановського — перетворити їхні напрацювання на цікавий контент, розповів він «Бабелю». «Бабин Яр», як і задумувалося, буде комплексом для увічнення пам’яті жертв Голокосту, але він має бути сучасним і не схожим на меморіали, що вже побудовані в інших країнах. «Музеї у Вашингтоні, Берліні, Варшаві — чудові, але вони вже були. Через 20—30 років у наш музей ходитимуть наші онуки, тому ми маємо подумати, як розповісти цю історію їм», — говорить Яковер.

Меморіал убитим євреям Європи, Берлін

Norma Miramontes / Pixabay

Horst Baltzer / Pixabay

Чому меморіал «Бабин Яр» будують росіяни?

«Бабин Яр» неодноразово критикували за те, що його будуватимуть на російські гроші, зокрема колишній голова Українського інституту нацпам’яті Володимир В’ятрович і співпрезидент Асоціації єврейських організацій і общин України Йосиф Зісельс. Серед основних спонсорів — бізнесмени Михайло Фрідман, Герман Хан і Павло Фукс, які заробили свої капітали в Росії. Усі вони родом з України: Фрідман народився у Львові, Герман Хан — у Києві, а Фукс — у Харкові. Михайло Фрідман — засновник фінансово-промислової групи «Альфа-Груп», Герман Хан — його бізнес-партнер. Фрідман спілкується із мером Львова Андрієм Садовим і з 2011 року проводить у місті фестиваль Leopolis Jazz Fest (раніше Alfa Jazz Fest).

Хржановський каже, що називати Фрідмана та Хана «російськими олігархами» — це маніпуляція. «Вони єврейські олігархи українського походження, які зробили бізнес у Росії», — вважає він. В обох бізнесменів у Бабиному Яру загинули родичі, розповідав Яковер. Павло Фукс вів успішний девелоперський бізнес у Росії до 2014 року, але потім поїхав звідти нібито через переслідування кредиторів. Відтоді він працює в Україні та навіть відмовився від російського паспорта, повідомляло «Радіо Свобода». У 2019 році російська влада оголосила Фукса в розшук.

Ілля Хржановський розповідає, що теж має українське коріння — його мати народилася у Вінниці у 1940 році та разом із родиною втікала звідти до Ташкенту. «А мої бабусі та дідусі, прабабусі та прадідусі залишилися у Шаргородському гетто», — розповідав він. На думку голови Українського інституту нацпам’яті Антона Дробовича, національність Хржановського не має жодного значення, поки він не порушує українські закони та поважає історію. Скандал навколо «Дау» і кримінальні провадження проти Хржановського, відкриті в Харкові, підривають довіру до проєкту. Сам Хржановський вважає, що скандал роздули заради того, щоб прибрати його з «Бабиного Яру», і стверджує, що нікуди не піде.

Що змінить нова команда?

У лютому нові керівники заявили, що хочуть перейменувати станцію метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр». Вони звернулися до КМДА та пообіцяли взяти на себе всі витрати. Хржановський пояснював, що шлях людини до меморіалу має починатися ще на виході з метро. Критики заперечували, що це знецінить пам’ять про трагедію. Зрештою рішення так і не ухвалили.

Нове керівництво «Бабиного Яру» хоче видозмінити затверджений архітектурний проєкт. За словами Макса Яковера, його хочуть розширити на всю територію Бабиного Яру, не обмежуючись однією будівлею. Найближчим часом вони проведуть переговори з авторами проєкту-переможця і вирішать, як його можна допрацювати. Обговорення відбудеться у травні. «Після цього стане зрозуміло, чи треба проводити новий конкурс», — каже Яковер. За словами колишнього директора з комунікацій проєкту Мирона Василика, який кілька місяців працював із новою командою, Хржановський уже давно відмовився від затвердженого архітектурного проєкту. Він нібито говорив про це всередині команди. «Вони про це мають публічно заявити і пояснити, чому цей проєкт поганий», — каже Василик.

На думку Яни Барінової, Хржановський розробляє абсолютно новий проєкт, а не вдосконалює їхній. Попередня команда хотіла створити стриманий меморіал, натомість новий керівник хоче емоцій. Барінова хвилюється, що підходи Хржановського небезпечні для роботи з темою Голокосту. «Засновники проєкту хочуть здійснити творчий прорив, подарувати світу щось видатне. Але це дуже чутлива тема», — каже колишня директорка.

Що хоче робити Хржановський?

Майбутній меморіал має викликати в людей почуття відповідальності та співчуття, пояснював своє бачення Хржановський. В основі «подорожі» лежатиме етичний вибір людини. Згідно з чернеткою концепції, яку оприлюднила «Історична правда», Хржановський хоче поєднати «художні, перформативні, духовні, соціальні, освітні та дослідницькі практики». У документі небагато конкретики, але описана загальна ідея майбутнього меморіалу. Його хочуть збудувати у вигляді лабіринту з багатьма залами й коридорами. Кожен відвідувач пройде різний шлях залежно від того, який вибір робитиме. Як приклад наводять так звані «Ігрові книги» і квест-відеоігри, де можна впливати на сюжет. Так кожна людина проживатиме різний досвід і зможе щоразу проходити всередині меморіалу різними маршрутами, обираючи різні варіанти розвитку подій. Час від час люди потраплятимуть у темні коридори або в приміщення з високою вологістю, низькими температурами чи сильними запахами. У деяких залах людей перевдягатимуть або годуватимуть їжею довоєнних часів. За задумом, дорослі «пройдуть складним і подекуди шокуючим емоційним шляхом», для дітей розроблять інші маршрути залежно від віку. Для посилення ефекту використають технології розпізнавання обличчя, VR, голограми та Deep Fake. «Ми запропонуємо рольові маршрути у віртуальній реальності, що ставитимуть відвідувачів у роль жертв, колаборантів, нацистів і вʼязнів війни, які мусили, зокрема, спалювати трупи», — йдеться в документі. Відвідувач зможе впізнати себе в тому, що переживатиме у віртуальній реальності.

У чернетці концепції також описані сім відомих психологічних експериментів, які можуть застосувати при розробці проєкту меморіалу. Це Стенфордський експеримент, експеримент Мілґрема, Апатичного спостерігача, Доброго самаритянина, Роберта Кейва, ефект Пігмаліона і Соціальний рух «Третя хвиля».

Офіційно концепцію ще не презентували. Яковер наголошує, що робота над нею триває, тому публічно обговорювати ще нічого. У червні напрацювання покажуть членам Наглядової ради — якщо їм сподобається, описи всіх майбутніх проєктів опублікують на сайті «Бабиного Яру». За словами одного з членів Наглядової ради Святослава Вакарчука, з моменту призначення нового керівництва рада ще не збиралася, тому оцінити роботу поки не може. Нову концепцію майбутнього меморіалу в Бабиному Яру планують оприлюднити до кінця 2020 року. Яковер обіцяє, що її винесуть на громадське обговорення.

Колишній директор із комунікацій «Бабиного Яру» Мирон Василик каже, що нова комада закритіша, як порівняти з попередньою. «Рішення спускалися згори вниз. Вони щось обговорюють у себе в кабінетах, а решта команди навіть не в курсі», — говорить він. Василик критикує Хржановського, що той рідко буває в офісі та не розуміє «тонкощів українського суспільства». «Художника треба тримати в рамках, для цього потрібен сильний керівник», — вважає Василик. Яковер, на його думку, з цим завданням не справляється.

Яковер переконує, що Хржановський не переписуватиме історію та використає всі напрацювання старої команди. Вони продовжують майже всі проєкти, запущені раніше: оцифровують архіви, встановлюють місця масових розстрілів та імена жертв. Нова команда також почала записувати розмови з праведниками — людьми, які рятували євреїв під час війни. У планах — 50 тисяч інтерв’ю, які потім показуватимуть у меморіалі. До 80-ї річниці розстрілів, що відзначатиметься наступного року, хочуть привести до ладу територію — прибрати, встановити інформаційні стенди й освітлення.