Учені 5 років чекали на гранти від Національного фонду досліджень. Тепер можна подати заявку на 5 і 10 мільйонів гривень — біофізик розповідає про свій проєкт

Автор:
Алла Кошляк
Дата:

Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»

Науковці просили створити Національний фонд досліджень понад пʼять років. На конкурсній основі фонд мав підтримати кращих учених, щоб ті не виїжджали працювати з України. Уперше законопроєкт внесли в Раду і навіть проголосували за нього в першому читанні ще у 2015 році. Через три роки, у 2018-му, фонд все-таки зʼявився, але формально. І тільки чотири дні тому він почав приймати заявки. Подати проєкт можна на сайті фонду до 15 червня, а результати обіцяють оприлюднити до 7 серпня. Загальний бюджет фонду на 2020 рік становить 100 мільйонів гривень. Максимальна сума для проєктів на один рік — пʼять мільйонів, на два роки — десять. Біофізик Семен Єсилевський займається компʼютерним моделюванням ліків, ще недавно працював у Франції, а тепер бере участь в конкурсі проєктів фонду. Журналістка «Бабеля» Алла Кошляк поговорила з ученим про коронавірус і принципи фінансування науки.

Для чого потрібен Національний фонд досліджень?

В Україні грошей не вистачає навіть на базове фінансування науки. Воно має йти на зарплати вченим, амортизацію обладнання, оплату комунальних послуг, поточні ремонти. А гранти мають витрачатися на дороге обладнання, закордонні відрядження, експедиції, розкопки, роботу з архівами. В Україні базового фінансування не вистачає на «підтримку штанів», тому з грантів люди фактично живуть. Запуск фонду досліджень має виправити цю ситуацію.

Пʼяти мільйонів гривень достатньо для наукового прориву?

Цієї суми забагато для одного вченого або невеликої групи і дослідження на рік, бо вони не встигнуть освоїти цю суму. Для великої групи вчених, коли сотні людей працюють над проблемою, і тривалого дослідження цього може бути замало. Але це краще, ніж нічого.

На які саме проєкти спочатку виділятимуть фінансування?

Перша програма розрахована на дослідження, що допоможуть у боротьбі з пандемією. Ідея фонду полягала у фінансуванні знизу вгору, без пріоритетних галузей, які «спускаються» науковцям. Має бути навпаки: науковці щось пропонують, проєкт проходить експертизу й отримує гроші. Раніше науковцям доводилося «підганяти» свою роботу під те, на що дають гроші. Із фондом досліджень цього робити не доведеться. Перший конкурс відрізняється, бо зараз у світі панує пандемія.

Україна може створити ліки від коронавірусу?

Україна не здатна зараз створити ліки від коронавірусу. У тому стані, в якому 30 років перебувала медицина, це неможливо.

Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»

У регіонах здають плазму крові ті, хто перехворів на коронавірус. Це перспективний напрямок?

Так. Ми переливаємо людині антитіла до коронавірусу. Це, скажімо, як сироватка від дифтерії — коли людина хворіє в тяжкій формі, їй вводять сироватку з готовими антитілами, щоб вона одужала. Це в багатьох країнах досліджується, але не є вакциною.

Ваше дослідження стосується боротьби з коронавірусом?

Ми досліджуємо властивості вірусної мембрани. Отримані знання не обов’язково допоможуть у боротьбі з цим конкретним коронавірусом, але сприятимуть у розумінні біології вірусів загалом. Віруси — це ДНК або РНК, упакована в оболонку. Оболонка може бути протеїновою або мембранною. Остання є мембраною клітини, де жив і розмножувався вірус і яку він «поцупив». Вірус виходить із клітини, «загорнутий» у фрагмент цієї мембрани. Її властивості впливають на властивості вірусу — як він переносить температури, світло, вологість. Важливо знати, як ми можемо на цю мембрану вплинути, щоб боротися з вірусом.

Як поводиться мембрана коронавірусу?

Вірус погано переносить висихання — від зневоднення мембрана руйнується або втрачає властивості.

Ви займаєтеся комп’ютерним моделюванням ліків, розкажіть, як це працює у випадку з вірусами?

Коли шукають ліки від будь-якої хвороби, спочатку визначається молекулярна мішень (таргет) — той білок, роботу якого треба підсилити, заблокувати або якось модифікувати в організмі. Під цей білок підбираються хімічні речовини, які будуть на нього впливати. І от як шукати цю речовину? Стандартний підхід — хімічний скринінг, коли її навмання вибирають у бібліотеці хімічних речовин. Так робили 30—40 років тому, це довго і дорого. Із появою потужних комп’ютерів з’явилася ідея автоматизувати перший етап скринінгу — підбір препаратів, що зв’язуються з мішенню: моделювати на комп’ютері та відбирати найперспективніші варіанти. Потім передавати їх хімікам, щоб провести експерименти. Саме так зараз працює фармацевтична галузь.

Ми з колегами вивчаємо, як впливають конкретні речовини на мембрани клітин, як препарат проникає в мембрану. Це важливо розуміти на ранніх етапах досліджень — перш ніж тестувати ліки, наприклад, на тваринах.

Де порадите шукати інформацію про розробку ліків від коронавірусу?

Коли з’явиться вакцина від коронавірусу, це буде така сенсація, що ви точно її не прогавите. А до цього не варто ретельно стежити за розробками, якщо ви не науковець. Це лише підвищить тривожність, краще зберегти своє психічне здоров’я.

Навколо коронавірусу багато спекуляцій, навіть у наукових колах. Знижується критичність до робіт. На тему коронавірусу публікується дуже багато «сміття» — робіт без контролю і перевірок. Нефахівцю дуже важко відрізнити їх, бо вони теж опубліковані в наукових журналах. Хрестоматійний приклад — робота про гідроксихлорохін, на яку посилався Трамп, коли говорив, що вірус допоможе лікувати препарат від малярії.

Що є ознакою якісного дослідження?

Дослідження має бути плацебо-контрольоване. Тобто мають бути група, яка отримує препарат, і група, яка отримує плацебо. Ні пацієнти, ні експериментатори не мають знати, що отримує кожна з груп, щоб не було упереджень. Дослідження має бути рандомізоване — учасників розподіляють по групах випадковим чином. Дослідження має бути мультицентровим — не в одній лікарні, а в різних регіонах і країнах. І воно має бути великим — не кілька десятків, а сотні та тисячі хворих. Україна долучається до таких клінічних досліджень як учасниця.

Чи зросте престиж науковців через пандемію?

В Україні, за різними підрахунками, налічується від 15 до 20 тисяч учених, які активно займаються дослідженнями, а не просто мають науковий ступінь. Це найгірший показник в Європі. Так відбувається, бо бракує фінансування, та й наукова робота не вважається престижною. Не можу сказати, що це зміниться через коронавірус. Але на світовому рівні, сподіваюся, політики почнуть більше радитися з науковцями. Зараз кажуть, що коронавірус — це «чорний лебідь», але ж це не так! Науковці неодноразово попереджали, що загроза вірусів реальна. Можливо, нинішня ситуація стане щепленням для суспільства і політиків.