Карлос Ледер працював із наркобароном Ескобаром, влаштовував оргії на власному острові, возив кокаїн літаками та підкуповував уряди. А потім сів у тюрму і через 33 роки вийшов — ось його історія

Автор:
Яна Собецька
Редактор:
Євген Спірін
Дата:

Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»

Минулого тижня, після 33 років за ґратами, на свободу вийшов колишній соратник наркобарона Пабло Ексобара Карлос Ледер. Він зробив революцію в торгівлі кокаїном і був першим, хто почав транспортувати білий порошок до США літаками. А ще Ледер був фанатом Адольфа Гітлера та Джона Леннона, мав власний острів, де зберігав кокаїн і влаштовував секс-оргії, і навіть заснував неонацистську партію в Колумбії. Карлоса Ледера називали ворогом США, він підкупив уряд Багамських островів, щоб його не затримали за наркоторгівлю, а потім настільки набрид Ескобару, що той здав Карлоса владі Колумбії. Наркоторговця засудили до пожиттєвого увʼязнення і ще додали 134 роки тюрми. Але через 33 роки відпустили за співпрацю зі слідством. «Бабель» розповідає історію Карлоса Ледера.

Карлос Ледер Рівас народився у 1949 році в Колумбії, у сім’ї німецького інженера і шкільної вчительки. Коли йому було п’ятнадцять, батьки розлучилися. Разом з матір’ю Карлос переїхав до Нью-Йорка і там розпочав свою кримінальну кар’єру з торгівлі марихуаною та краденими автівками.

За це у 1973 році його вперше затримали і засудили до двох років позбавлення волі. Карлос відбував покарання у в’язниці Денбері в Коннектикуті. Саме там він зустрів свого майбутнього бізнес-партнера — наркоторговця Джорджа Янга, який потрапив за ґрати за контрабанду марихуани. У 1960-х Янг літаком транспортував канабіс з Мексики до США. Ледер вирішив скористатися можливістю і запропонував співкамернику зайнятися кокаїновим бізнесом.

Він розповів Янгу, що возити кокаїн більш прибутково, ніж марихуану. У Колумбії вартість одного кілограму кокаїну не перевищувала пʼяти тисяч доларів, однак у США сягала 60 тисяч. Ледер мав потрібні контакти в Колумбії, однак йому потрібна була допомога з організацією перевезень до США.

«Йому потрібен був спосіб, у який можна було б транспортувати кокаїн з Колумбії, і люди, яким можна було продати його у США. І я був тут як тут. Це було наче шлюб, благословенний небесами. Або пеклом», — пригадував пізніше Янг.

Обидва наркоторговці вийшли на свободу достроково і почали втілювати свої плани в життя. Ледер і Янг вмовили двох американок провести оплачувану відпустку на Антигуа, отримати там кокаїн і перевезти його до США у своїх валізах. Повторивши процес кілька разів, вони накопичили гроші на невеличкий чартерний літак, винайняли професійного пілота і почали возити кокаїн до США. Іноді Карлос й сам сідав за штурвал літака. «Карлос був дуже хорошим пілотом. Він міг літати на чому завгодно — на літаку, гелікоптері... І він дуже добре знав острови. На додаток до цього у нього була харизма, що ще потрібно?» — розповідав в інтервʼю друг Ледера, а пізніше «піарник» Карлос Торо.

Наркоторговець Карлос Ледер за штурвалом літака. 

Eric VANDEVILLE / Contributor

Літак перевозив наркотики з Колумбії, а згодом кокаїн завантажували у маленькі джети, що летіли на низькій висоті, та доправляли його до Джорджії, Флориди й Північної та Південної Кароліни.

Нетрадиційний метод транспортування швидко набув популярності серед наркоторговців, і вже невдовзі Ледер та Янг співпрацювали з Медельїнським картелем. Вони займалися транспортуванням і розповсюдженням кокаїну, виробленого в колумбійських лабораторіях Пабло Ескобара.

Спершу літаки з кокаїном літали через столицю Багамських островів Нассау. Ледер і Янг давали хабарі місцевим чиновникам, щоб ті не втручалися в їхній бізнес. Однак Ледер хотів знайти більш ізольоване місце, де можна було б діяти відкрито. Він вирішив придбати острів Норманс-Кей, розташований на відстані 340 кілометрів від узбережжя Флориди.

Стосунки між Ледером і Янгом погіршилися — Карлос почав вживати кокаїн, через що страждав на манію величі та ухвалював багато рішень, які не подобалися Янгу. Наприкінці 1970-х наркоторговці припинили співпрацю. Ледер почав керувати бізнесом самостійно. Він перетворив Норманс-Кей на базу для транспортування і зберігання кокаїну. З допомогою підкупів і погроз Ледер вигнав з острову майже усіх місцевих жителів. Завдяки хабарям прем’єр-міністр Багамських островів Лінден Піндлінг не звертав на це жодної уваги. Карлос, Ескобар та інші учасники картелю навіть створили спеціальний фонд, з якого уряд Багамських островів отримував гроші на реформи.

Багамський острів Норманс-Кей, звідки Карлос Ледер доправляв наркотики до США

Eric VANDEVILLE / Contributor

Ледер збудував на Норманс-Кей кілометрову злітну смугу, яку захищали охоронці та добермани. Щодня на острів прибувало до 300 кілограмів кокаїну. У судових документах зазначається, що Ледер заробляв від 250 до 300 мільйонів доларів на рік. Єдиний, кого побоювалися Карлос і його партнери, — це DEA.

Але й тут на допомогу прийшов уряд Багамських островів. Карлосу обіцяли повідомити про операцію DEA заздалегідь. На цей випадок у нього був плани В і С: підірвати літаки та злітно-посадкову смугу. Для втечі були човни і швидкісні катери. «Уряд казав: “Ви отримаєте від нас сигнал, коли стане занадто спекотно і вам потрібно буде піти. Ви втратите острів, але ви й ваші люди будете в безпеці”. Ми жили в очікуванні телефонного дзвінка», — згадує колишній «піарник» наркоторговця.

На цьому ж острові Карлос влаштовував гучні вечірки та секс-оргії. «Пʼятеро чоловіків, десятеро жінок — усі голі, постійно змінюють партнерів, пʼють, курять марихуану. Три дні Содома і Гомори. Один з перших разів на острові: я виходжу з літака, а на смузі вже стоїть авто. І хто за кермом? Дуже красива гола жінка, яка вітає мене. І тоді я собі сказав: вау, це місце для мене», — пригадує один з колишніх поплічників Ледера.

Ледер любив дражнити правоохоронців і одного разу скинув на столицю Багамських островів Нассау листівки з написом «Управління з боротьби з наркотиками, забирайся геть». Нарешті він набрид DEA, і після рейду в 1980 році Ледер був змушений повернутися до Колумбії.

Він збудував собі величезний будинок — асьєнду — в місті Арменія. Ледер захоплювався The Beatles і Адольфом Гітлером, тому в саду розмістив статую Джона Леннона в нацистському шоломі. На гроші, зароблені на наркоторгівлі, Ледер купив одну з місцевих газет, в якій писав, що Coca-Cola є «єдиною хорошою річчю, яку створив імперіалізм», а «Гітлер — найвеличніший воїн в історії». У 1982 році наркоторговець заснував власну політичну партію — «Національний латинський рух», яка прагнула створити в Колумбії неонацистський уряд.

Ледер був прихильником антиімперіалізму та критикував США за їхні дії в Латинській Америці. Політичним шляхом наркобарон намагався скасувати договір про екстрадицію між Колумбією та США. Після вбивства кілерами Ескобара міністра юстиції Родріго Лара Бонілли у 1984 році цей договір дозволив миттєво екстрадувати наркоторговців до США.

Неоднозначні витівки Ледера дратували наркобаронів Медельїнського картелю. Пабло Ексобар почав розмірковувати над тим, щоб позбутися Ледера. Останньою краплею став інцидент, що відбувся під час однієї з вечірок картелю.

Ледер вживав кокаїн у компанії проститутки на асьєнді в місті Ріонегро, коли у двері постукав найманець Ескобара. Розлючений через те, що його відволікають, Ледер його застрелив. Після цього він вибачився перед Ескобаром, і вечірка продовжилася, ніби нічого й не сталося. Проте вже наступного дня Ескобар видав місцеперебування Ледера владі Колумбії. Після перестрілки між поліцією та охоронцями Ледера затримали. Пабло Ескобар у відкритому листі стверджував, що не мав жодного стосунку до арешту свого поплічника.

Четвертого лютого 1987 року наркобарона екстрадували до США. Суд над Ледером розпочався у 1988 році та став найбільшим на той час процесом проти іноземного наркоторговця в історії Сполучених Штатів. Під час суду прокурор Роберт Меркл описав Ледера як людину, що була «в торгівлі кокаїном тим самим, що й Генрі Форд в автомобільній галузі».

Донька Карлоса Ледера Моніка з сином Пабло Ескобара Хуаном Пабло Ескобаром. 

Eric VANDEVILLE / Contributor

Ледер намагався укласти угоду зі слідством і пропонував допомогти американській владі спіймати Пабло Ескобара. Проте тоді він мав мало корисних даних про діяльність наркобарона, тож пом’якшити вирок не вдалося.

Ледера засудили до довічного увʼязнення без можливості дострокового звільнення і додали до вироку ще 134 роки за ґратами. Утім, через три роки Ледер погодився свідчити про співпрацю панамського диктатора Мануеля Норʼєги з Пабло Ексобаром. Завдяки цьому йому вдалося скоротити термін увʼязнення до 55 років.

У понеділок, 15 червня цього року, наркоторговця звільнили з в’язниці у США та депортували до Німеччини. Підставою для цього стала важка хвороба Ледера. У Німеччині наркоторговцю не висуватимуть жодних звинувачень. Там він лікуватиметься, перебуючи під наглядом благодійної організації, та, імовірно, більше ніколи не повернеться ані у США, ані в Колумбію.