30 років тому з музею Гарднер викрали картини на 500 мільйонів доларів. Зараз там висять порожні рамки, а у слідства досі більше запитань, ніж відповідей — переказуємо матеріал Bloomberg

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Євген Спірін
Дата:

Порожні рамки на місці викрадених картин в музеї Гарднер.

Isabella Stewart Gardner Museum

У 1990 році двоє грабіжників, перевдягнених у поліцейських, проникли в музей Гарднер в Бостоні. Вони викрали картини та інші твори мистецтва загальною вартістю приблизно в 500 мільйонів доларів. Відтоді справу розслідувала ціла армія агентів ФБР і приватних детективів. Музей призначив нагороду у 10 мільйонів доларів. Пропажу шукали по всьому світу, але досі не знайшли жодного предмета. Ось уже 30 років в галереях музею Гарднер замість викрадених картин висять порожні рамки. Тому що за умовами його засновниці експозицію не можна змінювати. Це стало новою особливістю музею, яка приваблює відвідувачів. «Бабель» переказує великий матеріал Bloomberg про найбільше і найтаємничіше пограбування в історії витворів мистецтва.

Пізно ввечері 17 березня 1990 року, поки весь Бостон відзначав день Святого Патріка, у музеї Гарднер нудьгували двоє охоронців. Обоє мали приблизно по 20 років, і для них це був усього лише підробіток. У них не було жодної підготовки у сфері безпеки, вони просто по черзі обходили порожні зали музею.

Близько о пів на другу до бічного входу музею підійшли двоє чоловіків у поліцейській формі. Вони сказали, що прибули на виклик про заворушення, і попросили пустити їх всередину, щоб «поставити кілька запитань». Потім вони попросили охоронців відійти від панелі безпеки і несподівано заявили, що їх заарештовано. Як згадував один із охоронців, «ми стояли з відкритими ротами, поки на нас одягали наручники, тільки згодом один із чоловіків сказав: "Це пограбування"». Вони обмотали голови охоронців клейкою стрічкою, залишивши вільними рот і ніс, і замкнули в підвалі.

У залах музею не було камер відеоспостереження. Тільки датчики руху, які зафіксували, як грабіжники піднялися на другий поверх до «Нідерландської зали». Тут вони без поспіху витягли з рамок цінні полотна Рембрандта, Флінка, Вермеєра та інших художників. Один грабіжник витратив кілька хвилин, знімаючи з кріплення давньокитайську ритуальну чашу, поки інший ходив у сусідню кімнату за ескізами і акварелями Дега.

Потім вони спробували забрати прапор Імператорської гвардії Наполеона. Але той був міцно прикріплений до стіни, тому грабіжники обмежилися 25-сантиметровим бронзовим орлом на кінці держака. Вони пробули в музеї майже півтори години — встигли ще раз перевірити охоронців у підвалі і забрати з кабінету голови безпеки відео з камер спостереження над вхідними дверима і на парковці музею. Потім вони пішли, і жодного з украдених витворів мистецтва досі так і не знайшли.

«Нідерландська зала» музею Гарднер через кілька днів після пограбування, 21 березня 1990 року.

Bettmann / Contributor

У колекції музею Гарднер близько 16 тисяч експонатів. Згідно із заповітом засновниці музею — Ізабелли Стюарт Гарднер — не можна було змінювати місце творів у експозиції, продавати або дарувати їх, також не можна додавати до колекції нові експонати. Щоб не порушувати цих умов, керівництву музею довелося повісити порожні рамки замість вкрадених полотен. З роками це стало однією з головних особливостей музею, яка привертає багато відвідувачів, — свого роду «виставкою втраченого мистецтва».

Ентоні Амор ставиться до такої «фішки» скептично. У 2005 році музей найняв його як штатного детектива з єдиним завданням — знайти і повернути викрадене. Але через 15 років роботи в Амора залишається ще багато питань, на які він не знайшов відповіді. Ось головні з них:

  • Як злодії дізналися, що можуть спокійно провести так багато часу в музеї? Адже більшість крадіжок витворів мистецтва відбуваються дуже швидко, протягом декількох хвилин.
  • Злодії вибирали тільки найдорожчі роботи Рембрандта і Вермеєра. Але при цьому вони не забрали найціннішу картину музею — «Викрадення Європи» Тіціана.
  • Головна загадка — зникнення картини Мане. Адже згідно з датчиками руху, грабіжники не входили до галереї, де висіла ця картина. Останнім там був один із охоронців. Зараз він провадить скромне життя помічника вчителя і явно не схожий на того, хто нажився на пограбуванні.

Енн Хоулі, кураторка музею Гарднер, відповідає на питання про пограбування на пресконференції, 19 березня 1990 року.

Boston Globe / Contributor

Амор тісно співпрацює з Джеффом Келлі — останнім з довгого списку агентів ФБР, призначених для розслідування цієї справи. Протягом десятиліть бюро шукало викрадені твори мистецтва по всьому світу. Вони перевірили багатьох потенційних злодіїв, але щоразу безрезультатно. Доходило до того, що про всяк випадок перевіряли й копії картин, які використовувалася в телешоу і документальних фільмах про це пограбування.

Колишній агент ФБР Роберт Віттман упевнений, що в 2006 році він як ніколи був близький до того, щоб знайти пропажу. Тоді він працював під прикриттям у Франції, видаючи себе за підпільного колекціонера мистецтва. На Віттмана вийшли члени корсиканської мафії і запропонували купити картини з музею Гарднер, але в останній момент угода зірвалася.

Сьогодні ФБР тримається версії про те, що картини вкрали рядові члени одного зі злочинних угруповань Бостона, і що все викрадене й досі залишається в США. А в 2013 році бюро оголосило, що вдалося встановити особи первинних грабіжників, але обидва вони вже мертві.

Розслідування крадіжки з музею Гарднер приваблює і цілу армію приватних сищиків. Один із них — Артур Бранд, мистецтвознавець-детектив, що живе в Амстердамі. Він видає себе за посередника на чорному ринку творів мистецтва. Так у минулому році він допоміг повернути картину Пікассо, яку викрали 20 років тому. У 2017 році він розповідав Bloomberg, що напав на слід, і картини повернуться в музей Гарднер за кілька місяців. Але через три роки вони досі не знайдені.

Викрадене з музей Гарднер: Навершя прапора Імператорської гвардії Наполеона. Китайська церемоніальна чаша для вина, XII століття до н. е.

Isabella Stewart Gardner Museum

З усіх приватних детективів, які займаються розслідуванням справи, найбільш вражаюче резюме має 73-річний Чарлі Гілл — колишній слідчий Скотланд-Ярду, що спеціалізується у сфері мистецтва і старожитностей. За час роботи він повернув вкрадені твори мистецтва на суму приблизно в 100 мільйонів доларів. Одна з найвідоміших справ — повернення картини «Крик» Едварда Мунка.

Гілл впевнений, що двоє первинних грабіжників прибули з Ірландії і були повʼязані з Ірландською республіканською армією. «У мене є дві підказки. По-перше, злочин стався в день Святого Патріка — важливого ірландського свята. По-друге, один із грабіжників використовував слово «mate», коли звʼязував охоронців. Це не характерно для американців». Минулого року Гілл заявляв, що знайшов інформатора, який готовий показати йому картини, заховані в ірландській глибинці. Але потім інформатор зник. Зараз Гілл каже, що в серпні планує зустрітися з новим джерелом, за чиїми словами картини заховані в околицях Дубліна.

Пограбування музею Гарднер залишається найбільшою крадіжкою витворів мистецтва в історії. Зараз вартість вкраденого оцінюється в 500 мільйонів доларів. Музей призначив нагороду в 10 мільйонів доларів за інформацію про зникнення, а також пообіцяв не подавати в суд на тих, хто добровільно поверне картини. Проте досі не зʼявилося жодного з украдених предметів.

Музейний детектив Ентоні Амор вважає, що все вкрадене досі може бути заховане в одному місці, і далі підозрює одного з колишніх охоронців. Приватний детектив Артур Бранд припускає, що твори мистецтва слід шукати в різних місцях. А колишній агент ФБР Роберт Віттман не виключає, що всі картини можуть бути знищені.

Сучасний вигляд «Нідерландської зали» музею Гарднер з порожніми рамками на місці викрадених картин.

Isabella Stewart Gardner Museum